День народження С.Бандери як дата вшанування націоналістичних рухів за державництво та цивілізаційне націєтворення
Щорічне вшанування дня народження видатного політичного діяча українського націоналістичного руху ХХ століття, голови проводу ОУН-Б Степана Бандери 1 січня вже не перший рік відбувається в багатьох населених пунктах країни.
В когорті своїх сучасників він займав гідне місце в когорті очільників боротьби за незалежність України. Та свого часу саме Бандера був обраний спецслужбами СРСР для формування жупелу українського націоналізму. За більше ніж півстолітньої розкрутки радянською пропагандою його негативного образу на території колишнього Радянського Союзу саме з Бандерою став асоціюватися український націоналізм як загроза мирному життю народів, а всіх прихильників національної держави (навіть антагоністів по відношенню до самого героя) стали зараховувати до когорти «бандерівців». Проте радянський КДБ не обмежився внутрішніми кордонами і активно створював негативний образ українського націоналіста у світі, насамперед у сусідній Польщі, через нагнітання пропагандистської істерії довкола діяльності саме Степана Бандери. Тривала робота КДБ зрештою дала необхідні СРСР результати – навіть через тридцять років після зникнення з політичної мапи світу Радянського Союзу для багатьох громадян в Росії, Україні, Польщі тощо Бандера постає символом радикального націоналізму і причиною суспільних збурень по відношенню до незалежної держави України, нинішніх українських захисників країни від агресії з боку Кремля,
Штучна героїзація С. Бандери в Україні певними політичними силами і рухами насправді затьмарює історичну роль в процесі державотворення інших діячів українського націоналізму та сподвижників боротьби за незалежність нашої країни. З другого боку фестивально-смолоскипні театралізовані дійства на день народження цього політичного діяча щороку дає інформаційний привід для звинувачення українського суспільства і держави в інтегральному націоналізмі, етнічній нетерпимості та інших «гріхах», які нам нав’язують передусім путінські пропагандисти. То ж виникає цілком логічне питання – якщо це комусь вигідно, то, мабуть, все відбувається не випадково (суспільний запит з цього приводу є мінімальним).
В цій ситуації варто змінити парадигму популяризації вітчизняних героїв минулого, тобто зробити цей процес не суто індивідуалізованим, а масштабним і потужнішим. Очевидно слід вшановувати цих борців в контексті висвітлення діяльності самого руху, до якого вони причетні, підняття із забуття сотень і тисяч соратників, розкриття архівів по кожному звитяжцю тощо.
Варто також відпрацювати певні ритуали, які б були спрямовані на вшанування пам’яті борців минулого і глибоке емоційне наповнення таких процедурних заходів.
Вшануваня пам’яті героїв минулого має спрямовуватися насамперед на державотворення та участь у цьому процесі молоді. Тому не маємо права віддавати цю пам’ять на поталу примітивним асоціаціям та маргинальним ідеологічно зашореним дійствам. Такі заходи мають ставати історичним містком між учасниками визвольних змагань минулого та сучасниками захисниками Вітчизни. І цьому історичному строю поряд будуть і козацькі звитяги, і холодноярські повстанці, і махновські республіканці-анархісти, і соратники полковника Є Коновальця, і когорта учасників визвольного руху: мельниківці, бульбівці, бандерівці, і Олекса Гірник і багато інших відомих та безвісних героїв, що поклали життя за незалежність української держави.
Григорій Любовець, Валерій Король (ГО “Центр ККБ”)
(При актуалізації опису комунікаційно-контентних орієнтирів наведеного резонансу використувалася наступна джерельна база:
https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/2848543-smoloskipna-hoda-u-kievi-projsla-bez-porusen.html)
Be the first to comment on "Змінити парадигму популяризації вітчизняних героїв минулого"