Сімнадцятого липня 2014 року путінські терористи збили Boeing рейсу MH-17 “Малайзійських авіаліній”. Загинуло 298 осіб (283 пасажира та 15 членів екіпажу).
Міжнародна офіційна слідча група, яка працювала всі ці роки, підтвердила, що літак MH17 поблизу населеного пункту Сніжне Донецької області був збитий ракетою «Бук», яка є власністю ЗС РФ (53-я зенітно-ракетна бригада) і була доставлена в Україну з Російської Федерації.
Дев’ятого березня 2020 року у судовому комплексі “Схіпхол” (зала D) троє суддів Окружного суду Гааги розпочнуть розгляд справи.
Із перебігом судового процесу всі бажаючі зможуть ознайомлюватися в онлайн режимі – засідання суду транслюватимуть наживо.
У грудні минулого року під час відкриття форуму “Революція Гідності: на шляху до історії” міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський говорив про Майдан як про трагічний і героїчний водночас період в історії українського суспільства. На Майдані цінності зійшлися у двобої з меркантильними інтересами і – перемогли.
Ці слова відбиваються у пам’яті і душі, коли читаєш листа ексберкутівців, що проходять у справі Майдану, і який оприлюднив їхній адвокат. В цьому документі, очевидно підготовленому іншими спеціалістами і можливо за межами нашої країни, вони виставляють політичні оцінки та політико-правові вимоги: про ліквідацію амністії учасникам Майдану та реабілітацію спецзагону «Беркут» силами якого і під виглядом якого чинилися злочини не тільки в часи Майдану Гідності, але й в період окупації путінцями АРК та окремих районів Сходу України.
Попри недоведені справи Майдану є зафіксована історична даність –«мундир» Беркуту став для кремлівців прикриттям їхніх спецоперацій по захопленню окремих територій України і дискредитації влади країни в очах міжнародної спільноти. Тому «Беркут» – це бренд окупації України і терору українців бойовиками, які добровільно обирали свій шлях в 2014 році, коли виконували злочинні накази, і які вже сьомий рік не визнають вини у злочинах.
В сучасних реаліях комунікаційно-контентентних динамік прецедент повернення засуджених в Україні, обміняних на заручників путінського режиму – громадян України, є унікальним за своїм публічно-міжнародним потенціалом і майбутньою судово-комунікаційною перспективою заявлених та заготовлених звинувачень щодо України і її сучасних історичних подій.
Нагадаємо: 29 грудня 2019 року відбувся обмін полоненими між Україною і РФ. Додому повернулися 76 осіб, яких тримали в полоні на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Натомість українська влада видала 127 осіб. Ключовими фігурами серед них були ексберкутівці, обвинувачені у розстрілах на Майдані. Для того, щоб обмін відбувся Апеляційний суд Києва звільнив з-під варти 3 ексберкутівців, обвинувачених у вбивстві 48 і пораненні 80 осіб на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року. Вони в Україну, звісно, не повернулися і не мають жодного наміру це робити. Повернулися 2 ексберкутівці, які перебували під домашнім арештом і щодо яких немає достатніх доказів вини.
Саме цих двох ексберкутівців і було обрано певними політичними силами (або навіть політичним режимом РФ) для атаки на Майдан, цінності нашого суспільства і українську державність.
У «їхньому» відкритому листі комунікаційно-контентним посилом є намагання публічно виголосити вирок Україні за період із 2014 по 2019 рр. Саму Україну як державу путінці намагалися (і продовжують це робити) протягом всього вказаного періоду системно і безперервно відокремити від українського народу і української історії. Для цього вони із юридичною філігранністю вказували на те, що їм і міжнародній спільноті доводиться мати справу із нібито політичним режимом злочинців та політичних авантюристів, які вчинили збройний переворот. Акцент весь час робився на те, що це лише група людей на чолі з лідерами Майдану і які і є нібито злочинцями. Хоча ця системна атака проти української державності не мала особливого успіху на міжнародній арені, спроби дискредитації вітчизняних політиків з боку Кремля продовжуються.
Публічно, в унісон суспільному резонуванню цього політичного демаршу під виглядом публічного листа, з’являється інформація контекстної реклами про документальний фільм «Український обман. Імпічмент. Готівка Байдена. Масові вбивства» «Украинская мистификация. Импичмент. Деньги Байдена. Массовые убийства») американського за походженням, але путінського за системним підігруванням кремлівським контентним маніпуляціям, Майкла Капуто. Цей прокремлівський режисер-політтехнолог поєднує події Майдану Гідності та імпічмент президента США як одну і ту ж історію проти республіканців США.
Така підтасовка не може бути випадковою і стає трендом нейтралізації значення Майдану гідності не лише для України, а й всього цивілізованого світу, адже людяність, жертовність і ціннісні вершини Небесної Сотні (утвердження ідеалів гуманістично-демократичної мирної цивілізації) стоять на заваді для всіх режимів, клік, деспотичних та терористичних анклавів, які сповідують брутальність, домінування сили, страху, і цинізму.
Капуто намагається гроші Байдена пов’язати із Майданом гідності та протиставити таким чином Майдан і його волелюбство, відстоювання прав людини і гідність партійним інтересам республіканців. Республіканці у трактуванні Катуто нібито є партнерами путінців по боротьбі із хаосом корупції і злочинності в Україні, тобто тими негативами, які продукували і підтримували демократи під патронатом Байдена. Подібні асоціації не безпідставні. Бо аргументація рекламних текстів в Україні підсилюється форматом подачі, який виходить у стилістиці псевдооб’єктивності і нібито збалансованості за формулою, коли негативні аргументи менш сприйнятні на фоні позитивної інтриги зачудування талантами автора-режисера.
«Кіно» з ексберкутами Кремль передав путінським резидентам в Україні потужний сигнал публічний загін геостратегічного наступу на Майдан гідності, а фактично – на українську державність.
І не випадково спецслужбами РФ був обраний для впливу засіб резонансних збурень у суспільстві, ключовими меседжами якого є тема анулювання амністії щодо майданівців. Ця тема екстраполюється в іншу – тему амністії, причому повної, всіх членів терористичних організацій, угрупувань і адміністрації на територіях окупованих путінцями в Донецькій та Луганській областях і АРК.
Ці асоціативно-змодельовані аргументи виправдання ексберкутівців стали ще одним посилом-актуалізацією контентної бази псевдонаративів для підтримки легенди про нібито громадянське протистояння в Україні та переконання міжнародної спільноти в тому, що невинні колишні правоохоронці шість років потерпають від нібито купки політиків-злочинців.
Така брутальна і масштабна фальсифікація правди є початком нової форми правничої експансії з виправдання злочинців 2013-2014 рр., для яких наступає терміни давності, а з другого боку – великої геостратегічної кампанії руху комунікаційно-контентного поєднання в єдиний негативний наратив подій Майдану гідності і АТО.
Путінці розгортають потужну комунікаційно-контентну експансію уваги навколо беркутівців, майданівців, добробатів тощо, щоб довести свою усталену лінію – кремлівських «їхтамнєтов» зі зброєю ніколи не було в Україні, а триває нібито громадянська вакханалія збройного перевороту, яка почалася на Майдані і продовжилася по всій Україні – від АРК до Сходу – аж до сьогоднішніх днів.
Для цього на міжнародному рівні створені відповідні умови. Ми є свідками, що міжнародна спільнота, особливо її політично-ідеологічні крайності, вже готова відмовитися визнавати Україну жертвою антицивілізаційних сил терору і неоварварства путінських штабів.
Тому дискурс Майдану гідності, захисту країни від гібридних агресій нинішньої РФ, збиття путінськими терористами малазійського Боїнгу у 2014 році, боротьба за відновлення територіальної цілісності України, формування основ для потужної перспективи має вестися українською владою у партнерстві із суспільством.
Щоб вистояти в цьому протистоянні, зокрема в парадигмі комунікаційно-контентної безпеки, Україні слід невідкладно вивести в публічний простір реальні справи путінських терористів, задіяти для цього всі інформаційно-медійні, дипломатичні, політичні тощо можливості. А злочини періоду Майдану мають бути відділені від злочинів періоду АТО/ООС. Така доцільність є важливою саме зараз, в дні кривавих роковин подій на Майдані Гідності та героїзму українських захисників в боях під Дебальцевим.
Григорій Любовець, Валерій Король (ГО “Центр ККБ”)
(При актуалізації опису комунікаційно-контентних орієнтирів наведеного резонансу використувалася наступна джерельна база:
https://vesti.ua/strana/v–ssha–snyali–film–o–majdane–v–rasstrelah–obvinyayut–sorosa–i–pashinskogo)
Be the first to comment on "Не допустити реваншу…"