Африканський союз, публічні агресії кремля та інформаційне бачення світом перемоги над тоталітаризмом

Країни африканського континенту сьогодні на порозі повномасштабного голоду, змодельованого путінським режимом.

Блокада Азовського і Чорного морів зірвала вивіз на міжнародний ринок від 20 до 25 мільйона тон зерна та інших продовольчих товарів тільки з України, що підвищило світові ціни та викликало жорсткий дефіцит.

Свої реальні дії путінці у публічному просторі намагаються завуалювати. Натомість блокаду представляють як зговір України з міжнародною спільнотою щодо введення незаконних санкцій проти рф і нібито саме через це до африканських країн не поставляється продовольство. Масштаб розповсюдження путінських наративів настільки потужний, що у представників Африканського союзу зараз доволі висока довіра москві. Більше того, голова Африканського Союзу президент Сенегалу Макі Салл просив Євросоюз (очевидно, після сочинської зустрічі) скасувати частину санкцій проти Росії, оскільки, на його переконання, в інший спосіб африканські країни не зможуть без проблем закуповувати сільгосппродукцію у РФ.

Україна докладає потужних зусиль, щоб африканським країнам була доступна об’єктивна інформація про реальний стан справ із забезпеченням продовольством. Президент В. Зеленський звернувся до країн – учасниць Африканського Союзу і розповів про заблоковані порти, логістичні проблеми експорту, припинення виробництва добрив тощо.

Він наголосив на тому, що причиною продовольчої катастрофи є розв’язана росією війна. А «… щоб не було голоду, мають закінчитись і намагання таких держав, як росія, повернутись до загарбницької політики колоніалізму. Час імперій минув! Люди мають право просто жити, просто жити й мати все для життя», – резюмував глава Української держави.

Очільник держави запропонував провести політико-економічну конференцію «Україна – Африка» і у зв’язку з цим запросив Макі Салла з візитом до України. Крім того, найближчим часом очікуються призначення спеціального представника України у справах Африки.

Керівництво ЄС відкрито і голосно почало говорити про кризу із забезпеченням низки країн продовольством, оскільки це реальний глобальний виклик світовій спільноті. Передусім ця катастрофа націлена на ЄС, що в такому випадку потерпатиме від чергових потоків біженців, насамперед із Африки, які будуть винити у своїх бідах увесь світ.

Перед нами нова геостратегічна зброя, яку путінці обіцяли застосовувати проти Європи ще декілька років тому.

В ЄС дії путінців в Україні і, зокрема їх спрямованість на створення штучного голоду у світі, розуміють і також усвідомлюють замисли глобальних агресій кремля.

Високий представник ЄС Жозеп Боррель на пресконференції за підсумками зустрічі Ради міністрів ЄС із закордонних справ наголосив на тому, що кремль з метою тиску на міжнародне співтовариство свідомо створює проблему голоду в країнах Африки. Тому це абсолютно свідома дія з боку кремля, яка кінцевою метою має глобальні наслідки – «руйнівний ефект» для планети.

Головуюча в G7 Німеччина ініціювала проведення в Берліні міжнародної конференції щодо продовольчої безпеки. Центральним завданням цієї зустрічі буде пошук вирішення проблеми вивезення зерна з України. Цей захід пройде під егідою міністерства закордонних справ, сільського господарства та розвитку ФРН. Участь у роботі конференції візьмуть міністри закордонних справ низки країн, зокрема, глава Держдепартаменту США Ентоні Блінкен.

Проблема продовольчої катастрофи має два основних аспекти. Це блокування рф шляхів доставки українського зерна до країн Африки і це фізична проблема, а також – комунікаційно-контентне спотворення кремлем реальності, щоб переконати світ, передусім, африканський, у тому, що винуватцем цієї трагедії є не росія, а ЄС і Україна.

Жозеп Боррель звернув увагу, що російська пропаганда діє за своїм традиційним і вивіреним десятиліттями методом – московити спочатку створюють проблему, а потім намагаються звинуватити у цьому інших. І судячи із звернення до ЄС голови Африканського Союзу, певною мірою путінці досягли успіху.

Тож маємо геостратегічний приклад комунікаційного представлення та контентного наповнення потрібної кремлю версії-пояснення причин виникнення голоду на африканському континенті.

Таким чином, оперативне за часом, масштабне за охопленням, переконливе за змістом пояснення дій тієї чи іншої країни на міжнародній арені має визначальне значення для формування офіційної позиції уряду та громадської думки визначеної як ціль держави чи групи держав. Це підтверджує тезу про те, що ключовим питанням глобального стану публічного простору світу є комунікаційно-контентна безпека.

Маємо ситуацію, коли вже дев’ятий рік поспіль глобальний комунікаційно-контентний простір піддається інформаційному спотворенню з боку рф щодо реалій війни в Україні і це радикально впливає на світ і життя міжнародної спільноти.

Тому питання ліцензованих (достовірних) перекладів на мови світу важливих міжнародних подій, заходів, процесів повинно мати безперечну технологічну першість у діях держави з інформаційної безпеки. І, звісно, цією проблематикою мають перейматися всі країни, що опікуються мирною перспективою цивілізації.

Наразі контентно-технологічна першість донесення потрібної (вигідної) інформації у світовому масштабі залишається за путінцями. Вони на власний розсуд трактують події у світі, технологічно і дизайнерськи їх переформатовують та переорієнтовують на рівні акцентів і нюансів, стилістики тощо. В результаті міжнародна суспільна правда, яка пройшла через інформаційний «сепаратор» кремля, стає вишуканою брехнею.

Тому питання адекватності комунікаційно-контентного супроводу виходить на перший план. Розуміння цього аспекту функціонування публічного простору з’явилося і в ООН. У штаб-квартирі організації у Нью-Йорку розглянули питання: «Підбурювання до насильства, що призвело до скоєння жорстоких злочинів», яке ініціювала Албанія як головуюча в РБ у червні. Йшлося, зокрема про роль, яку в її розв’язанні зіграла пропаганда та мова ворожнечі в росії. Особлива увага приділялася з’ясуванню причин нинішньої війни та ролі в цьому кремлівської пропаганди й мови ворожнечі, яка заполонила публічний простір росії.

Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця на засіданні Ради безпеки ООН заявив, що росія постійно вдається до тактики «агресивної мімікрії, коли хижак отримує перевагу, представляючи себе жертвою». Він закликав світ покласти край російському фашизмові «прямо зараз».

На засіданні РБ ООН заступник глави місії США при ООН посол Річард Міллс виступив із заявою, в якій засудив намагання російської пропаганди викривити історію з метою виправдання агресії рф проти України й інших сусідніх країн. Міллс підкреслив, що дезінформація, зловживання інтернетом, поширення російською пропагандою мови ненависті підживлює насильство в Україні.

Засідання Ради Безпеки ООН, присвячене проблемі підбурювання до насильства як однієї з причин російської агресії проти України, співпало з анонсами поїздки Президента США Д. Байдена на саміти G7 і НАТО в Європі.

Враховуючи, що особливим трендом міжнародних геостратегічних форумів стає колективний пошук причин світового успіху путінізму, який досі має прихильників і навіть лобістів, як наприклад у питаннях продовольчого колапсу, що насувається на країни Африканського союзу, поїздка на саміти президента Д. Байдена переслідуватиме три основних цілі: «посилення … непохитної підтримки демократичної, суверенної і процвітаючої України, а також притягнення росії до відповідальності за її війну»; управління руйнівними ризиками для глобальної економіки, зокрема, в контексті підвищення цін на пальне та продовольство, що стало наслідками війни путіна в Україні; окреслення «інформаційного бачення» світу, у якому демократія здатна реалізовувати свій потенціал і перемогти авторитарні й корумповані підходи.

Все це підтверджує парадигму комунікаційно-контентної безпеки як науково-прикладного напряму, який пропонує сучасну епоху не віддавати позацивілізаційним силам. Нюанс полягає у тому, що в царині сучасної публічності сили зла ефективніше використовують темпи сучасних процесів, де превалюють швидкості, потоковість, динаміки, горизонталізація міжнародної спільноти тощо, тоді як демократія, зазвичай, оперує лише сталими медійними традиціями минулого.

США зробили головний акцент на тому, що викривлення історії та адекватне інформаційне бачення світу демократією – це сучасні глобальні виклики, якими можна нейтралізувати глобального агресора і його сателітів, зокрема й комунікаційно-контентними безпековими засобами.

Світ має сприймати історію континентів і народів як історичну даність, яку не можна трактувати ситуативно, кон’юнктурно, в інтересах владних груп чи кланів тощо. Мабуть, тут щодо історії постає питання вироблення світових стандартів на рівні міжнародного права, тобто норми, якої мають дотримуватися всі країни планетної цивілізації.

Історія має стати міжнародним еталонним стандартом правди, щоб остаточно не трансформуватися у ментальну зброю, яка примушуватиме нові покоління на варварське і терористичне кровопролиття за надуманими технологами причинами.

У кожного народу є власна історія, яка стає фундаментом його розвитку. Та у деяких випадках колонізатори намагалися стерти як саму історію, так і навіть згадку про неї, замінивши справжність на міф.

А у випадку з московією ми спостерігаємо, що протягом віків цілеспрямовано нищилася й власна історія. Правителям кремля, серед яких чимало було іноземних зайд, чомусь було соромно перед європейцями за власну історію, тому вони взялися її переписувати. І це переписування триває до цих пір. Нинішня агресія проти України викликана, зокрема, й девіантними особливостями розуміння історії путіним і його посіпак.

Тому путінський режим сьогодні «шукає» свої «скрепи» в Херсонесі в українському Криму, у викраденому скіфському золоті тощо. Власне, й захоплення Києва путіну було потрібне для задоволення одвічного кремлівського его щодо «матері міст руських».

Сьогодні історична арена та інформаційне бачення демократією сучасного світу стають складниками потужного потенціалу мирного розвитку планети. Звісно, якщо світ демократії втримає ці два напрями в межах міжнародного правового поля.

Треба мати на увазі, що на цих напрямах позацивілізаційні сили наступають рішучіше, ніж світ демократії. У міжнародної громади відповідне розуміння приходить, на жаль, повільніше, до того ж, часто воно поверхове. Тут необхідна кардинальна зміна парадигми бачення й вивчення історії і вона має покладатися на міжнародне право.

Побороти путінський фашизм та кремлівські медійні реальності ми можемо лише креативом права і неупередженої історії.

Важливим для розуміння особливостей нинішньої прецедентної форми неоварварського режиму кремля є те, що вона вбирає в себе технологічно-креативні потенціали сучасної епохи. І ще – ключовою особливістю «глибинного путінізму» є його здатність і націленість на моделювання майбутнього через сакралізацію минулого. Тому не варто себе заспокоювати тим, що нинішня росія повернута вся в минуле й живе лише «глибинною» історією. Якраз зараз ми є свідками формування абсолютно нового, придуманого черговий раз у кремлі, майбутнього. Повернути росію до витоків, зняти історичну облуду з очей і умів росіян – це одне із завдань українців. Звісно, після перемоги та комплексної депутінізації країни.

Наразі ж ми бачимо, що сьогодні путінська рф засобами комунікаційно-контентних впливів та занурення в потрібний інформаційний стан країн Африканського союзу перетворює їх в геостратегічний таран проти світової демократії. Та об’єднання зусиль країн світу, передусім в ООН, а також на рівні інших міжнародних інституцій вселяє надію на те, що найближчим часом гібридним агресіям кремля у публічному світовому просторі буде покладено край.

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО «Центр ККБ»