Від людського вебу до бот-вебу: генеральний директор The Atlantic про адаптацію у світі ШІ

The Atlantic  – одне з найстаріших і найвпливовіших медіа США, а можливо, й світу, з історією, що сягає 1857 року. Спочатку засноване як літературно-культурний журнал, воно довгі десятиліття залишалося інтелектуальним центром, який пропонує глибокі аналітичні матеріали, есе та репортажі на найактуальніші теми суспільства, політики, науки й культури.

За останні роки The Atlantic здобуло репутацію успішного прикладу адаптації до стрімких змін медіаіндустрії. Тобто, це медіа з класичними традиціями, яке зуміло спрацювати на випередження щодо сучасних цифрових перспектив майбутнього. Попри виклики для друкованих і цифрових ЗМІ, видання не лише зберегло аудиторію, а й суттєво її розширило. Це стало можливим завдяки великій базі підписників  –  понад мільйон людей оплачують унікальну журналістику, глибоку аналітику та провокативні коментарі, які видання регулярно пропонує.

Основою успіху стала орієнтація на якість контенту, інноваційні підходи до цифрової дистрибуції та активна взаємодія з аудиторією. Завдяки цьому The Atlantic побудував стійку бізнес-модель із стабільним прибутком, ставши прикладом для інших медіа, які шукають шляхи адаптації в умовах зменшення ефективності традиційної реклами.

Видання також постійно експериментує з новими форматами: подкастами, відео, інтерактивними проєктами і соціальними мережами. Це дозволяє залучати різні групи читачів і зміцнювати бренд як сучасного, інноваційного та авторитетного медіа. The Atlantic став не просто джерелом інформації, а платформою для інтелектуального діалогу та громадянського дискурсу у США і світі.

Стратегічне партнерство з OpenAI

У 2024 році The Atlantic офіційно оголосив про стратегічне партнерство з компанією OpenAI, одним із провідних розробників штучного інтелекту. Ця співпраця спрямована на спільну розробку нових продуктів і використання технологій ШІ для покращення створення, дистрибуції та персоналізації контенту.

Партнерство дозволяє The Atlantic легально використовувати потужності OpenAI для навчання штучного інтелекту на власних унікальних матеріалах, одночасно зберігаючи контроль над якістю й правами на контент. Це крок до формування нової бізнес-моделі, що враховує виклики переходу до «бот-вебу» і відкриває нові можливості монетизації контенту через інноваційні цифрові сервіси.

За словами генерального директора The Atlantic Ніколаса Томпсона, інтернет майбутнього розділиться на два паралельні простори, що докорінно змінять спосіб споживання інформації та взаємодії з мережею (якщо технологічно-креативна синергія не досягне нової якості, яку «ЦККБ» наразі визначає як «квантовість публічності»).

Перший традиційний інтернет, де живі користувачі самостійно заходять на сайти, читають статті, переглядають відео, беруть участь у дискусіях і активно взаємодіють із контентом (людський веб). Цей простір досі є основою для багатьох медіа, що орієнтуються на увагу аудиторії та органічний трафік.

Другий бот-веб, нова парадигма, де навігацію й споживання інформації здійснюють персональні штучні інтелекти, ШІ-агенти, боти та автоматизовані системи. Ці цифрові помічники не лише виконують рутинні пошукові запити, а й збирають, аналізують і синтезують величезні обсяги даних, пропонуючи користувачам готові відповіді й рекомендації, адаптовані під їхні індивідуальні потреби.

З переходом до бот-веба традиційний пошуковий трафік почне стрімко знижуватися. Користувачі все рідше заходитимуть безпосередньо на сайти, оскільки їхні агенти на попередніх етапах обиратимуть найрелевантніший та найякісніший контент і надаватимуть зведені відповіді. Для медіа це створює новий виклик: конкуренція тепер відбуватиметься не за кліки, а за те, щоб їхній контент був максимально привабливим і доступним для алгоритмів і ботів, які виступають посередниками між інформацією та кінцевим користувачем.

Це змінює пріоритети в стратегіях видавців: важливість SEO і прямого трафіку знижується, натомість зростає значення якості контенту, структурованих даних і метаданих, а також здатності інтегрувати матеріали в системи штучного інтелекту. Видавництва повинні освоювати нові технології, оптимізувати контент для ботів і створювати матеріали, які легко інтерпретуються автоматизованими агентами.

Ще на початку 2023 року The Atlantic активно досліджував вплив переходу від традиційних пошукових систем до ШІ-систем на інтернет-трафік та динаміку аудиторії. Ці дослідження показали кілька ключових тенденцій:

  • значне падіння трафіку із пошукових систем через зміну алгоритмів і зростання ролі ШІ-агентів, користувачі все рідше переходять на сайти через класичні пошукові запити, натомість отримують інформацію в синтезованому вигляді від ботів;
  • відсутність ефективних альтернатив для заміщення пошукового трафіку: традиційні методи залучення аудиторії через SEO та рекламу втрачають ефективність, а нові моделі взаємодії зі споживачами ще не сформувалися;
  • відсутність поки що стабільних бізнес-моделей для монетизації так званого бот-трафіку, оскільки ШІ-агенти не генерують класичних кліків чи переглядів, що ускладнює застосування традиційних рекламних і підписних схем.

Ці висновки відображають глобальну тенденцію: медіа по всьому світу стикаються з викликами у збереженні аудиторії та доходів через зміну алгоритмів і поведінки користувачів.

Ніколас Томпсон виділяє кілька потенційних моделей адаптації медіа до нових умов:

  • плата за web scraping  –  власники контенту можуть вимагати оплату за кожен запит і завантаження їхніх матеріалів ботами (технології, як Cloudflare, вже дозволяють контролювати доступ і монетизувати автоматичне використання контенту);
  • ліцензійні угоди  –  медіа укладають офіційні договори з розробниками персональних ботів і ШІ-агентів, дозволяючи їм легально використовувати їхній контент і отримувати за це компенсацію;
  • рекламні інтеграції  – боти можуть вбудовувати рекламу або згадки брендів у свої відповіді, що дасть додатковий дохід медіа, зберігаючи зв’язок між споживачем і рекламодавцем навіть за умов зниження прямих переходів на сайти.

Ці моделі поки що перебувають на початкових етапах і залежать від подальшого регулювання, судової практики та законодавства.

Важливим прецедентом стане судовий процес між New York Times і OpenAI, який може визначити, як медіа зможуть захищати свої права й отримувати компенсацію за використання їхнього контенту для навчання ШІ.

Водночас європейське законодавство виступає каталізатором жорсткіших норм щодо захисту авторських прав і справедливої компенсації, що стимулює розвиток інновацій у сфері штучного інтелекту.

Томпсон наголошує, що для успіху медіа й індустрії ШІ важливо не лише судитися, а й шукати взаємовигідні рішення. Створення стабільної моделі обміну цінностями між медіа, технологічними компаніями та користувачами забезпечить сталий розвиток у цифрових реаліях.

Трансформація редакційної роботи

The Atlantic використовує штучний інтелект як інструмент підвищення ефективності журналістів, а не як заміну живих фахівців. Це дозволяє зберігати високу якість контенту, оптимізувати робочі процеси та економити час.

Внутрішні інструменти допомагають швидко знаходити інформацію в архівах, що прискорює підготовку матеріалів і дозволяє журналістам орієнтуватися у великому обсязі раніше опублікованих текстів.

ШІ пришвидшує підготовку довідок і пошук цитат, особливо важливих для аналітики та фактчекінгу, даючи змогу зосередитись на глибокому аналізі.

Автоматична розшифровка інтерв’ю спрощує роботу з аудіо- та відеозаписами, а інструменти для пошуку фактичних помилок підвищують точність і достовірність інформації.

В The Atlantic створено внутрішні чат-боти, які володіють знанням редакційного архіву, що значно полегшує адаптацію нових співробітників, забезпечуючи швидкий доступ до потрібної інформації і стилістичних норм видання.

Генеральний директор Томпсон стверджує, що штучний інтелект  не ворог журналістики, а інструмент, що розширює можливості професіоналів, дозволяючи їм зосередитися на творчості та створенні унікального контенту, який не може бути замінений автоматичними системами. Також він категорично виступає проти повного автоматичного створення новинних текстів ШІ через низку ризиків:

  • відсутність унікального голосу й емоційної глибини (журналістика  –  це не лише факти, а й історії, що резонують з аудиторією через індивідуальний стиль і розуміння контексту, ШІ поки не здатен відтворити цей людський складник);
  • можливі неточності та помилки через обмежене розуміння контексту, що загрожує поширенню дезінформації;
  • втрата довіри аудиторії  – ключового ресурсу (матеріали, створені без належної якості, можуть підірвати репутацію медіа).

Відповідальність за якість інформації завжди лежить на редакції. Тому заміна журналістів ШІ є не лише ризикованою, а й неефективною.

Перспективи ринку та ключові виклики

  • Обесцінення навчальних даних: сучасні моделі ШІ навчені на величезних обсягах даних, часто нелегально зібраних і це знижує цінність унікальних первинних матеріалів та ускладнює монетизацію контенту;
  • актуальний контент (RAG-моделі): велике значення має свіжість інформації, яку можна швидко завантажувати та синдикувати, це створює потребу у захисті контенту, його ліцензуванні і продажу;
  • технічні й правові заходи: відносини між ШІ-компаніями та творцями контенту зараз базуються на «чесному слові» і застарілих протоколах. Потрібні сучасні системи захисту авторських прав, відстеження використання матеріалів і нове законодавство для забезпечення прозорості і справедливості.

The Atlantic демонструє, як традиційне медіа може успішно адаптуватися до цифрової епохи, зберігаючи високу якість контенту і розвиваючи інноваційні формати взаємодії з аудиторією. Водночас, стрімкий розвиток штучного інтелекту та поява бот-вебу ставлять перед медіа нові виклики, змінюючи принципи споживання інформації і бізнес-моделі. Для збереження своєї ролі в інформаційному просторі видавцям необхідно переосмислити підходи до створення, захисту та монетизації контенту, а також активно впроваджувати технології, що посилюють можливості журналістів, а не замінюють їх. Лише збалансована співпраця між медіа, технологіями і регуляторами забезпечить стійкий розвиток і довіру аудиторії в умовах цифрової трансформації.

Однак доречно зважати й на інші підходи та наявні парадигми при дослідженні інформаційного простору, сучасної публічності та квантового майбутнього.

Важливо підкреслювати, що ідея цих «двох веб» – один для людей, а другий для особистих ботів на базі ШІ – не вимірює майбутнє, тобто не є кінцевим баченням, бо наступним ключовим етапом, за нашими спостереженнями, має стати поява веб-блокчейну нового рівня. Цей блокчейн, буде не просто реєстром даних, а механізмом квантово-паритетної верифікації, де джерело (автор) та споживач (учасник) стають рівними у праві та обов’язку щодо достовірності дії. Справжність дії визначається не тільки підтвердженням факту, а й взаємним резонансом між учасниками і свідками події. Квантова верифікація паритетності запобігає використанню «квантової публічності» як зброї позацивілізаційних сил (тобто таких, що діють поза етичними та правовими межами цивілізованого світу). Фактично, ми говоримо про технологічну архітектуру, яка припиняє розрив між екзистенційною безпекою та цифровою перспективою публічності, роблячи їх взаємозалежними та синергетично ефективними як для майбутнього, так і для сьогодення.

Висновок

  • Ідея «двох веб» — для людей і для персональних ШІ-ботів – це лише проміжний етап, за яким відбудеться наступний крок: поява новітнього веб-блокчейну.
  • Веб-блокчейн нового рівня стає не просто сховищем даних, а механізмом квантово-паритетної верифікації, де автор і споживач дії мають рівні права і відповідальність, що є фундаментом довіри.
  • Справжність дії дає резонанс між автором і учасниками події, який не зводиться до простої фіксації факту, а являє собою взаємодію, що підтверджує достовірність інформації.
  • Квантова верифікація запобігає використанню інформації як зброї позацивілізаційних сил в умовах перманентної глокальної геноцидної агресії і таким чином захищає цивілізаційні цінності.
  • Технологічна архітектура такого блокчейну синхронізує екзистенційну безпеку з цифровою публічністю в стані квантовості, створюючи взаємозалежність і синергію, які є ключем до стійкого розвитку як сьогодні, так і в майбутньому.

Ліна Вежель, ГО «Центр ККБ»

Зображення згенероване ChatGPT