(частина 1)
Людовик XIV вимагав від своєї прислуги, щоб версальські водограї були постійно діючими. Це створювало неабияку проблему з водопостачанням. Однак оточення монарха змушено було реагувати на фантазії “короля-сонця”, який обожнював велич, розкіш та пишноту і догоджати його забаганкам. Так народився нібито спонтанний алгоритм включення фонтану, тобто вигадали спеціальну систему: працівники свистом сигналізували один одному про переміщення короля, вказуючи, які фонтани необхідно вмикати. Це можна порівняти із тогочасною “віртуальною” реальністю, адже реагування (включення фонтанів) відбувалося синхронно з фізичним пересуванням монарха.
Сучасні технологічні рішення концентрованого опрацювання даних, розвиток та домінування систем штучного інтелекту, розшифровуючи і прогнозуючи людські уподобання, здатні створювати у режимі реального часу захоплюючі паралельні світи, що визначають те, як ми сприймаємо, розуміємо навколишній світ, як на нього реагуємо і як взаємодіємо один з одним.
Синтетичні всесвіти стають новим середовищем життя: вірусні відеоігри, такі як Fortnite, об’єднують мільйони людей і перетворюються в платформи, що копіюють правила реального світу і формують нові.
Згідно з дослідженням компанії з фінансової освіти LendEDU, більше 1000 гравців Fortnite проводять у грі від 6 до 10 годин на тиждень. Для порівняння, середній активний користувач Snapchat або Instagram проводить приблизно 30 хвилин щодня на платформі.
Натхненні модою на фільтри доповненої реальності у Snapchat та Instagram, розробники 3D-макіяжу створюють незвичайні образи, які можна накласти на цифрове фото чи відео.
Але фільтри – банальність, натяк на майбутнє, коли пласт цифрової інформації, що переглядається через окуляри Spectacles 3 або розумні контактні лінзи, покриває світ, з яким ми взаємодіємо.
Лінзи Mojo, презентовані у січні 2020 року
Поняття «віртуальний» вже не може точно описати такий вимір середовища, а терміни «доповнена реальність» і «змішана реальність» не відображають особливостей процесів генерування, моделювання та формування. Тому з 2017 року у наукових статтях все частіше використовується словосполучення «синтетична реальність» – «оточуючий світ», що створюється за допомогою даних, синтезованих комбінаціями людського і штучного інтелекту (ШІ).
Згенеровані зображення https://github.com/taki0112/BigGAN-Tensorflow
Жодна з картинок, розміщених вище, не є реальною. Всі вони були створені за допомогою генеративних змагальних нейромереж або GAN. Вперше розроблені Яном Гудфеллоу і його командою GAN є формою машинного навчання штучного інтелекту, яка об’єднує дві нейронні мережі одну з одною для створення синтетичних зображень.
Голограма Хацуне Міку, Шуду Грем, яка віртуозно вписалася в світ соціальних мереж з властивим йому культом ідеалізованої краси, та Miquela, що робить колаборації з Chanel, Burberry і Gucci, знімається в рекламі, чекіниться на fashion-заходах і навіть записує музичні сингли, – яскраві приклади використання синтетичних образів.
Алгоритм PaintBot здатний вивчати і потім відтворювати техніку будь-якого художника (бажаєте Вінсента Ван Гога чи Яна Вермера?) малювати картини на основі фотографій в стилі, характерному для обраного митця.
Дослідники з американської технологічної компанії Nvidia завантажили в GAN фотографії знаменитостей, щоб створити сотні зображень людей, яких не існує.
© GAN / NVIDIA
Британська DeepMind презентувала модель Dual Video Discriminator GAN (DVD-GAN) для генерації відео.
А ось український стартап Respeecher «змусив» президента Ніксона зачитати промову про «провалення» місії «Аполлон-11».
Відомо, що незадовго до польоту Ніксон попросив свого спічрайтера Вільяма Сафіра написати урочисту промову на випадок загибелі екіпажу під час висадки на Місяць. Текст називався «У разі катастрофи на Місяці». Оскільки місія була успішною, альтернативна промова ніколи не була оприлюднена.
На відео Ніксон повідомляє про «загибель» астронавтів місії «Аполлон-11» Ніла Армстронга, Майкла Коллінза і Едвіна Олдріна.
Влітку минулого року у соцмережах став популярним мобільний додаток FaceApp, який може “зістарювати” фотографії. Таким чином користувачі могли уявити, як виглядатимуть у літньому віці, але ніхто з них не усвідомлював, що задовольняючи свою цікавість вони втрачають конфіденційність.
Після масового використання FaceApp, який отримує доступ після завантаження до всіх фотографій на смартфоні, зокрема до тих, які ніколи не поширювалися в інтернеті, ФБР офіційно визнала, що будь-які додатки, вироблені в Росії, можуть становити потенційну загрозу.
Зображення, згенеровані додатком FaceApp
Естафету додатків, які стали вірусними серед користувачів інтернету, у FaceApp перехопив китайський сервіс Zao, який замінює обличчя актора фільму на обличчя користувача.
Ліна Вежель
Be the first to comment on "Стан синтетичних реальностей програмованої епохи: можливості, перспективи чи новий виклик національній безпеці?"