Проведення саміту БРІКС у Казані 22-24 жовтня під егідою путінського режиму є частиною ширшої стратегії глобальної гібридної агресії. Вона втілює намагання Кремля переорієнтувати геостратегічні вектори та поглибити глокальну геноцидну агресію не тільки проти конкретних країн Європи, а й проти всієї системи сучасної міжнародної цивілізації. Ця зустріч може стати також демонстративною атакою на ЄС як еталонну міжнародну інституцію, що представляє сучасну Європу та її універсальні цінності, що зафіксовані в міжнародному праві та Статуті ООН.
Казань, столиця Татарстану, в цьому контексті може символізувати не лише географічне місце, а й важливий центр, через який Путін намагається трансформувати й переорієнтувати БРІКС на більш агресивну глокальну політику. Це також може бути сигналом про те, що Путін використовує міста та регіони умовної РФ як ключові пункти подавлення місцевого національно-визвольного руху та пришвидшення формування демонстративної агресивної зовнішньої політики, яка прагне дестабілізувати існуючі інститути глобальної безпеки.
Участь Сербії та її потенційне прагнення приєднатися до БРІКС, як зазначив сербський віцепрем’єр Александар Вулін, також є елементом цієї ширшої стратегії. Це може вказувати на те, що Путін прагне створити альтернативний блок, який протиставлятиметься ЄС та НАТО, зміцнюючи свої позиції на міжнародній арені публічними засобами. Така альтернатива ЄС через БРІКС може підривати європейські цінності та принципи міжнародного правопорядку, що значно послаблює демократичні інституції та сприяє глобальній дезінформації про сучасні перспективи розвитку людства.
БРІКС у путінській версії може слугувати інструментом для впливу на міжнародний спорт, економіку, кіберпростір та навіть ментальні сфери. Всі аспекти, пов’язані з ментальністю та когнітивними процесами, слід розглядати як новаційні механізми глокальної геноцидної агресії вже в планетарних межах. Продовження таких ініціатив як спільні військові навчання РФ та КНР, а також їхня оборонна співпраця, підсилюють цю латентну гібридну агресію, яку Путін намагається легітимізувати через своїх міжнародних партнерів та сателітів. Очевидно, наступним кроком буде світова легітимізація статусів терористичних режимів на кшталт ХАМАСу, Талібану чи Хезболи.
Отже, проведення саміту БРІКС у Казані виглядає не лише як стратегічне рішення з боку РФ, а й як символічний акт демонстрації нових геополітичних амбіцій режиму Путіна. Казань, столиця Татарстану, має багатонаціональну та древню власну історію, значну культурну ідентичність , яка сьогодні оживає, але за інерцією кремлівської окупації стає центром глобальних маневрів Путіна, спрямованих на дестабілізацію міжнародного порядку. Цей захід виглядає як спроба дискредитувати та використати Татарстан для підсилення інфраструктури геноцидної агресії, що є частиною геостратегічної кампанії проти західних інституцій і цінностей, у тому числі ЄС та НАТО.
Це демонструє перехід БРІКС від простого економічного об’єднання до більш агресивної геополітичної платформи, спрямованої на екзистенційне протистояння Заходу.
У глобальному вимірі ця зустріч також може бути частиною стратегії кібертероризму та інформаційних атак, спрямованих на те, щоб підривати безпеку та стабільність демократичних країн, таких як США, ЄС та їхніх союзників.
Путінізм укріплюється не лише тому, що він утворив деспотію варварського режиму в умовній РФ, узурпувавши державність та, з нею, статусність у різних міжнародних інституціях. Ці інституції не вбачають у резолюціях Генасамблеї ООН підтвердження того, що цей режим – агресор, хоча Рада Європи чітко заявила, що це режим-терорист. Світове середовище міжнародної дипломатії інерційно і навіть мляво ігнорує на глобальні злочини путінізму, бо це вигідно персонально та підходить до нинішньої геополітичної ситуації невизначеності в умовах посилення позацивілізаційних сил. Цинізм міжнародної дипломатії виражається у фразах на кшталт «не можна допустити ескалацію», що слугує оправданням для позиції «ми допомагаємо, але не воюємо проти режиму РФ».
Те, що на саміті БРІКС очікуються не лише лідери Китаю Сі Цзіньпін та Індії Нарендра Моді, а також генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш свідчить про те, що зусилля демократичного світу, спрямовані на міжнародну ізоляцію РФ і примушення Путіна до зупинення війни, зазнають невдач.
Політико-дипломатичні зусилля Кремль поєднує з широкою дезінформаційною діяльністю, намагаючись таким чином змінити свою роль агресора в свідомості громад інших країн, натомість звинувачуючи в усіх «смертних гріхах» Україну та колективний Захід, передусім США.
Сучасні методи дезінформації, такі як фейки, дипфейки, постправда і шантаж, які використовує Російська Федерація, спрямовані не лише на руйнування національних ідентичностей, а й на демонтаж людської свідомості. Це процеси, які націлені на руйнування здатності до критичного мислення і заміщення його емоційно-сенсорною реактивністю. Класичне спростування таких інформаційних атак стає складнішим через те, що використовуються технології генеративного штучного інтелекту, які здатні генерувати масштабні дезінформаційні кампанії на новому рівні складності.
Також слід зазначити, що РФ, крім поширення дезінформації, продовжує ядерний шантаж, створюючи загрози для ядерних об’єктів України. Українська сторона спростовує фальшиві заяви щодо планів розробки зброї масового знищення, наголошуючи на своїй відданості Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і закликає міжнародну спільноту до більш рішучих дій проти таких загроз.
У цьому контексті стає зрозуміло, що класичні методи критичного мислення та спростування, які є ефективними в лінійній логіці, стають все менш дієвими у боротьбі з постмодерними інформаційними атаками, що працюють на емоційно-когнітивному рівні.
Дезінформація та штучна генерація фейків стали важливими інструментами в арсеналі сучасної інформаційної війни, яку веде колективний путінізм. РФ використовує такі методи для руйнування демократій, дезорієнтації громадян та впливу на глобальну політику. Одним із найбільших викликів є те, що дезінформація не лише маніпулює фактами, а й руйнує процеси набуття знань, створюючи асоціативно-сенсорне середовище, яке підмінює когнітивність емоціями та спрощеними сприйняттями. Це ставить під загрозу саму людську ідентичність, замінюючи процеси критичного осмислення викривленими реальностями.
Україна стає основною мішенню цих атак. Використання таких технологій дозволяє поширювати фейки про торгівлю зброєю, чи навіть створення Україною ядерної зброї, що є абсолютним абсурдом, який, однак, впливає на інформаційний простір та створює додаткові загрози. Такі кампанії, особливо в екзистенційних умовах війни, стають надзвичайно небезпечними, оскільки їх важко нейтралізувати швидко і на всіх рівнях.
Зрештою, дезінформація руйнує не тільки національні ідентичності, а й загрожує базовим цінностям демократії, які є ключовими для підтримки міжнародного порядку та миру.
Ця ситуація вимагає нових правових і стратегічних механізмів, оскільки міжнародне право, на яке спирається ООН, виявилося неготовим до таких викликів. До того ж, залучення військових сил ізолюваних режимів (Північної Кореї) до геноцидної агресії надає їм нові можливості для зміцнення своїх позицій на світовій арені. У відповідь потрібні рішучі кроки з боку світової спільноти, передусім НАТО та союзників, для забезпечення ефективної колективної безпеки і розробки нових інструментів для протидії таким глокальним викликам.
Україні потрібна не лише декларативна підтримка, а й системні дії, що враховують глибину глокальної агресії та геноциду, який веде РФ проти України та світового порядку.
ГО «Центр ККБ»
Для ілюстрації використано фото з сайту АрміяInform.