Від величі до кризи: падіння авторитету традиційних ЗМІ на тлі політико-державних потрясінь

В часи класичної демократії і статичного перебігу життя медіа були законодавчо-фаховими арбітрами суспільно-політичних, економічних тощо процесів. То був період розквіту медіамонополій, які висвітлювали життя громад, громадян, урядів та політиків. Вони ж трактували факт й відповідно – виводили істину, виходячи з умов медійного національного суверенітету, традицій та культури наявної національної публічності.

Однак технологічний розвиток людства, зокрема інформаційних мереж та соціальної комунікації, за досить короткий відтинок часу практично знищили національну монополію медіа на слово. Натомість ми отримали глобальний комунікаційно-контентний простір, в якому функціонують наднаціональні публічні процеси. В них звичний нам факт залишається важливим, але швидше на локальному рівні, де він сприймається як безпосередня реальність життя. Та поряд з цим, факт в умовах виходу на глобальний рівень публічності стає вагомим, коли до нього привернута відповідна увага.

Однак рушієм суспільно-політичних процесів факт стає тоді, коли гравці комунікаційно-контентного простору досягають технологічної здатності донести до свідомості пересічного споживача інформації осмислення факту в потрібній їм інтерпретації. Тоді відбувається подолання закладеної / виробленої індивідуумом резистентності. Це досягається, зокрема спрямовуванням емоцій споживача в русло лінійно-кінетичної та інтелектуально-когнітивної реактивної реакції, яка підміняє усвідомлене та критично-зважене реагування на почуте, побачене, сприйняте на сенсорно-асоціативні процеси. Такі дії можуть відбуватися як на рівні особистості й громади, так і на вищих рівнях – території, держави, континенту тощо.

Публічні мережі нейтралізували національне, але не створили наднаціональне тло саморегуляції. Тобто, факт без глокального контексту його сприйняття, розуміння та усвідомлення (одночасної дії як постійного процесу) та глокальних інструментів його бачення / вивчення втрачає значущість. Це пояснюється тим, що в сучасних технологічних умовах одночасно народжуються різні описи фактів, які походять з різних джерел, що переслідують відмінні цілі. Припускаємо, що регуляція, тобто об’єктивне сприйняття факту, стане можливим в епоху квантовості, яка вже демонструє ознаки такої здатності.

Виникає логічне запитання – чи стали мережі замінником традиційних ЗМІ? І яка доля цих ЗМІ взагалі?

Наразі відповідь однозначна – ні. ЗМІ відіграють свою роль, хоча й втратили значну частину оперативності та авторитету, однак втримують рівень об’єктивності й відповідальності. Водночас вони переживають кризу, викликану, зокрема тим, що тривалий час утримували монополію на істину й не відчули, як вподобання споживача змінилися, мейнстрим зсунувся в бік емоційно-вибухової сенсаційності чи хоча б оригінальності (часто без достатніх на те підстав). Варіант відновлення позицій традиційних ЗМІ, на нашу думку, лежить в сфері авторської журналістики, яка б поєднувала злободенність сучасності, глибину дослідження теми, оригінальність стилю, масштаб проблеми та точкове сприйняття (розуміння) процесів, що розглядаються, споживачами інформації.

З другого боку, соціальні мережі, які нині в мейнстримі і, поза сумнівом, претендують на істинність й беззаперечність, можуть зсунутися в бік хаотичності й конспірологічності, що може призвести до їхнього краху.

Всі ці процеси досить добре видно в публічному просторі багатьох країн, передусім США.

Коли генеральний директор Meta Марк Цукерберг минулого тижня оголосив, що його компанія відмовиться від фактчекінгу, він не залишив двозначності щодо причин своїх змін. «Після того, як Трамп вперше був обраний у 2016 році, традиційні ЗМІ безупинно писали про те, як дезінформація становить загрозу демократії»,  –  сказав Цукерберг. «Ми сумлінно намагалися розвіяти ці побоювання, не стаючи арбітрами істини. Але факти, що перевірялися, просто були надто політично упереджені і зруйнували більше довіри, ніж створили, особливо в США», – заявляє він.

Цукерберг стверджував, що мета створення Facebook, «дати людям право голосу», і вважав за важливе «захистити свободу слова», але в останні роки «уряди та традиційні ЗМІ все більше і більше наполягали на цензурі».

Традиційні ЗМІ, які колись вважалися стовпами об’єктивної журналістики та надійної інформації, все частіше піддавалися критиці з боку керівників технологічних компаній, політиків і навіть колег-журналістів. Термін «традиційні ЗМІ» перетворився тепер на принизливе слово, а останнім часом став просто токсичним, що містить негативну конотацію з низкою семантичних (смислових) відтінків, таких як «ЗМІ, що старіють», «неактуальні ЗМІ» чи ще гірше.

Масла у вогонь все частіше підливає Ілон Маск: «Ви недостатньо ненавидите старі ЗМІ», і вони «мають померти».

Основним чинником, що сприяє заплямуванню репутації, є поширене сприйняття упередженості та партійності. Критики стверджують, що багато традиційних ЗМІ відхилилися від об’єктивності, приєднавшись до певних політичних ідеологій.

Вибори 2016 року затьмарилися вірусними містифікаціями, переважна більшість з яких  були  або протрамповими, або анти-Хілларі Клінтон. Згодом з’явилися нестримні спекуляції про те, що фейкові статті допомогли Трампу перемогти. Однак незабаром обраний президент почав використовувати термін «фейкові новини», нівелювавши те, що можна було вважати законними новинами.

Політики всього спектра схопилися за це сприйняття, звинувачуючи новинні компанії у несправедливому висвітленні чи розповсюдженні дезінформації. Так, до 2018 року четверо з десяти республіканців вважали, що новини, які виставляють політику в негативному світлі, завжди є «фейковими новинами». Ці закиди, посилені за доби соціальних мереж, призвели до значного підриву суспільної довіри. Для багатьох межа між фактичними повідомленнями та уявною думкою стала розмитою, що ще більше підігріло скептицизм. Недовіра вийшла далеко за межі так званих хітових статей про Трампа, переростаючи в загальну ворожість по відношенню до «основних ЗМІ» або «провідних ЗМІ».

Тенденція посилилася ще після того, як Washington Post і Los Angeles Times скасували свою підтримку Камали Харріс на пост президента якраз перед виборами минулої осені. Цей крок призвів до того, що десятки тисяч людей скасували передплату, а журналісти влаштували протести. Згодом Джефф Безос, власник Washington Post, заявив, що він «дуже оптимістичний» щодо другого терміну Трампа і через Amazon пожертвував 1 мільйон доларів на його інавгурацію. ABC News подарував 15 мільйонів доларів президентській бібліотеці Трампа, щоб врегулювати непереконливий позов про наклеп, поданий Трампом. Патрік Сун-Шіонг (Patrick Soon-Shiong), мільярдер та власник Los Angeles Times, заблокував публікацію статті, яка критикувала рішення майбутнього президента щодо складу кабінету міністрів.

Ці випадки віщували майбутнє, де традиційні ЗМІ стали синонімом фейкових новин або нездатності належним чином адаптуватися до політичного клімату.

Термін «традиційні медіа» вперше почав широко використовуватися на початку епохи цифрових медіа, коли новинні ресурси встановлювали присутність в Інтернеті окремо від свого друкованого втілення. На думку професора журналістики, медіакритика та автора журналу Magazine Джеффа Джарвіса (Jeff Jarvis), ярлик «традиційні» з’явився з бажання переосмислити цю різницю.

Цифрова революція докорінно змінила те, як люди споживають інформацію. Платформи соціальних мереж, такі як Twitter, Facebook та YouTube, демократизували поширення новин, дозволивши будь-якій людині стати творцем контенту. Це значно послабило роль гейткіпера, що традиційно відводиться ЗМІ.

Генеральні директори технологічних компаній не соромилися акцентувати увагу на цих змінах, часто вказуючи на миттєве охоплення та ефективність цифрових платформ, представляючи їх як більш відповідні сучасним звичкам споживання контенту. Цей наратив у поєднанні зі швидким зростанням цифрових ЗМІ зменшив вплив і актуальність традиційних медіа-інститутів.

Одночасно почали з’являтися популярні блоги, блогери, інфлуенсери, які зіткнулися з важкою боротьбою за те, щоб їх сприймали всерйоз. Мейнстрімна журналістика ігнорувала творців онлайн-контенту, розглядаючи їх в основному як нішевих розважальників.

На жаль, ще й досі існує інституційна зарозумілість у тих, кого Бен Сміт (Ben Smith) назвав «войовничими священиками», бо вони діють як середньовічна гільдія. А дарма. Економіка творців зростає, інфлуенсерів все частіше запрошують до просторів, традиційно відведених для журналістів. Обраний президент Дональд Трамп майже повністю обійшов традиційні ЗМІ під час своєї кампанії, віддавши перевагу інтерв’ю з онлайн-творцями, такими як Джо Роган (Joe Rogan) та Лекс Фрідман (Lex Fridman).

Під час з’їзду Демократичної партії у Чикаго партія надала прес-посвідчення 200 творцям контенту. Наприклад, оглядач їжі TikTok Джеремі Якобовиць (Jeremy Jacobowitz) попросив відвідувачів з’їзду описати кандидатів у президенти Камалу Харріс та Дональда Трампа як страви. «Аудиторія, до якої я звертаюся, це …дивляться» ,  –  сказав Якобовиць CNN. «У них немає кабельного телебачення. Вони не дивляться новини. Вони навіть не читають новин. Вони не довіряють новинам. На жаль, вони довіряють нам більше, ніж основним ЗМІ», – стверджує він.

Після відмови Цукерберга від перевірки фактів деякі керівники технологічних компаній тепер розглядають соціальні мережі як головну альтернативу традиційній журналістиці. Вони не одинокі. Легіон користувачів TikTok, схоже, також вважає це, надаючи своїм улюбленим інтернет-персонам можливість тримати їх у курсі подій.

Оскільки традиційні медіа та нові медіа поступаються місцем тому, що можна назвати «the new new media», Ілон Маск агресивно взявся за них. Минулого тижня під час свого виступу на виставці CES генеральний директор X Лінда Яккаріно (Linda Yaccarino) натякнула на створення новинного порталу платформи для репортерів-аматорів.

Занепад репутації традиційних ЗМІ є результатом складної взаємодії сприйнятої упередженості, економічних проблем, цифрового збою та інституційної зарозумілості. Оскільки довіра продовжує підриватись, традиційним ЗМІ доводиться вести важку битву за відновлення свого статусу надійного джерела новин. Для цього їм необхідно вирішувати ці проблеми віч-на-віч, покладаючись на прозорість, адаптуючись до нових реалій і відданості принципам неупередженої, ґрунтовної журналістики. Тільки тоді традиційні ЗМІ можуть сподіватися позбутися свого токсичного бренду та повернути собі поважне місце у громадській довірі.

Традиційні ЗМІ функціонують в межах національного законодавства, тобто мають відповідні регулятивні рамки. Оскільки мережі є наднаціональними (саморегулюючими), то виникає проблема не співставності можливостей. Цими протиріччями користуються диктаторські режими, передусім РФ, Ірану, КНР тощо, які використовують можливості мереж для підриву безпеки демократичних окраїн через застосування дезінформаційних потоків, які заповнюють комунікаційно-контений простір «післяправдним» трактуванням фактів чи відвертою брехнею.

Трампівсько-масківська атака на ЗМІ – це атака на право та норми, що нейтралізують стан процесів, які апріорі не мають бути абсурдними. Руйнація як мейнстрим – це не про перспективу демократії, це про реальне домінування тероризму, варварства та цинізму в межах наразі діючого законодавства США. Йдеться про знищення не ЗМІ, а джерел істини, які допомагають людям та громадам, суспільству й державі мати безпечне життя й цивілізаційну перспективну.

Ліна Вежель, ГО «Центр ККБ»

Фото: Markus Winkler