Можна говорити про ключові аспекти сучасної безпекової динаміки після закінчення Мюнхенської безпекової конференції 2025 року.
По-перше, Мюнхенська конференція дійсно підтвердила нову реальність, у якій глобальна безпека втратила єдиний центр тяжіння. США, Європа, Китай, Ізраїль, Іран та інші ключові гравці тепер діють у більш фрагментованому середовищі, де класичні формати стратегічної стабільності не працюють.
По-друге, безпека більше не є лише теоретичною категорією чи набором політичних декларацій. Російський тероризм, зокрема атака дронами в районі Чорнобильської АЕС, доводить, що мова йде про життя мільйонів людей щодобово, а не про ритуальну політику. Україна стримує агресора, створюючи саму можливість для того, щоб в Мюнхені продовжували обговорювати глобальну безпеку, а не констатували її остаточний крах.
По-третє, ключовим щодо реальної “картини безпеки” для США є не лише Україна як критичний електорально-геостратегічний елемент загальної стратегії (Байден створив цю загрозу безпеці, але питання чи здатен Трамп це виправити?). Конфронтація Ізраїлю з Іраном, напруженість у Південно-Китайському морі та питання Тайваню також формують архітектуру світової безпеки.
І останнє, що можна зараз констатувати – деструктивний вплив путінізму в Європі вже не обмежується військовою агресією чи диверсіями. Кремль діє через політичні партії, “наукові” центри, культурні проєкти та економічні важелі, використовуючи демократичні інститути проти самих демократій. Це доводить, що адекватність у безпековій політиці сьогодні визначається не лише стандартами, а й реальними інструментами сили та проактивними діями.
Отже, ми бачимо не просто кризу безпеки, а переформатування всієї безпекової системи. І тут головне питання, хто диктуватиме нові правила гри – демократії чи диктатури?
Григорій Любовець, ГО «Центр ККБ»
Мюнхен-2025: глобальна безпека втратила єдиний центр тяжіння
