Бельгійський посол публічно, без дипломатичних реверансів, свідчить, що путінська дезінформаційна агресія на Європу та, зокрема, на Бельгію не просто відчутна, а є реальною інтервенцією, з якою слід боротися на національному та континентальному рівні.
В інтерв’ю Укрінформу Посол Королівства Бельгія в Україні Люк Якобс заявив, що найбільша небезпека з боку Кремля «полягає в дезінформації, яка труїла нашу свідомість протягом трьох десятиліть. Це дуже важко вирвати з голови. Десятиліттями на нас лився потік дезінформації, а ми навіть не усвідомлювали, що вбираємо в себе російські наративи. … це справді завдало великої шкоди нашій свідомості».
Бельгія не лише визнає проблему, а й фактично закріплює наратив, що інформаційний простір є потужною сферою впливу, реальним театром бойових дій. Це означає, що путінізм більше не маскується та відкрито використовує дезінформацію як зброю стратегічного рівня. Якщо військові операції мають географічні межі, то інформаційна агресія – безмежна і цілеспрямована. Європа усвідомлює, що ця війна є за своєю сутністю екзистенційною і якщо інформаційну війну програти, то подальші кроки агресора будуть лише технічним продовженням комунікаційно-контентної окупації.
Таким чином комунікаційно-контентний простір стає визнаною зоною бойових дій, не менше, ніж фізичні фронти. Це нова парадигма комунікаційно-контентної безпеки, де контроль над наративами і реальністю інформаційного простору переходить у контроль над стратегічною ситуацією. Ймовірно, потрібна криміналізація поняття і сутності дезінформації – як частини гібридної агресії – за логікою воєнних злочинів, бо інформаційна війна спрямована на знищення суверенітету держав. Потрібні також глобальні контрзаходи на рівні НАТО, ЄС і партнерських держав – бо розрізнені реакції, без скоординованої системи оборони, неефективні. Але насамперед потрібне офіційне визнання комунікаційно-контентної агресії як компонента глокальної безпеки – це ключовий фронт сучасних протистоянь. В цьому випадку Бельгія лише публічно закріпила те, що вже давно є реальністю.
Варто зауважити, що з 2015 року зовнішньополітична служба Євросоюзу зафіксувала понад 17 000 інцидентів дезінформації, пов’язаних із прокремлівськими діячами, з яких 1500 – у 2024 році (кількість – це “лише верхівка айсберга”). Про це свідчать результати досліджень зовнішньополітичної служби Євросоюзу у сфері дезінформації та іноземного втручання, проведених у 2024 році. Друга за величиною тематична категорія – вихваляння Росії, її лідерів, ситуації в країні та політики, а на третьому місці – антизахідний контент, кампанії з очорнення ЄС, його політиків і дезінформація про життя в країнах Євросоюзу. Головним актором, зазначено у документі, у сфері маніпуляції інформацією та використання її як зброї на європейській території залишається РФ. Це підтверджує наш висновок про зростання і небезпеку комунікаційно-контентних агресій з боку Кремля.
Водночас Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення щодо трагічних подій в Одесі 2 травня 2014 року, де зафіксовано, що “дезінформація та пропаганда з боку Росії відіграли свою роль у трагічних подіях”, а “Невиправданій хвилі насильства передувало постійне поширення агресивної та емоційно забарвленої дезінформації та пропагандистських повідомлень про нову українську владу та прихильників Майдану з боку російської влади та ЗМІ”.
Рішення ЄСПЛ є фундаментальним юридичним прецедентом, що офіційно закріплює зв’язок між дезінформацією та насильством. Це не просто правове визнання, а підтвердження того, що російська комунікаційно-контентна агресія є не лише пропагандою, а зброєю, яка має реальні смертоносні наслідки в умовах глокальної геноцидної агресії. Якщо раніше інформаційні маніпуляції сприймалися як “м’яка сила” або “гібридний вплив”, то тепер вони офіційно визнані фактором, що спричинив загибель людей. Це означає, що подібні операції можуть кваліфікуватися як складники міжнародних злочинів. Це ще один доказ того, що так звана інформаційна війна є реальною зброєю, що вбиває.
Віктор Вельбик, Валерій Скрипнюк, ГО «Центр ККБ»
Ілюстрація з мережі Інтернет.