Геополітика давно перестала бути простою грою статусів, тяглістю минулих надбань чи контролем за ресурсами й територіями. У сучасному світі вона охоплює ще один важливий фронт – антропологічно-когнітивний, де війна міфів продовжується перманентно та інклюзивно.
Міфи – це не просто історії з минулого. Вони є базовою основою, на якій будуються наші первинні уявлення про світ, цінності та загальні цілі. Ці наративи формують середовища національної ідентичністі й культури, визначаючи сутність та сенс нашого існування. Найцікавіше те, що вони залишаються актуальними до того моменту, поки поточна реальність не ставить під сумнів їхню правдивість, не важливо – часткову чи повну. І саме тепер, у часи технологічної трансформації людства, коли перманентні технологічні революції діють одночасно та багатошарово, ці первинні міфи починають віддалятися, а для когось і розсипатися, бо перед нами постають нові технократично-алгоритмічні та когнітивно-синергетичні реалії.
Протягом століть антропологічно-когнітивна ідентичність умовного Заходу (групи країн класичної демократії) ґрунтувалася на певних основах: монотеїстичних цінностях, гордості за власні технологічно-антропологічні досягнення та на глибокому соціально-ментальному переконанні, що саме Європа (згодом і Північна Америка, насамперед США) є незмінними носіями технологічно-когнітивного прогресу. Віра в те, що ліберальні системи управління соціумом завжди забезпечуватимуть технологічну перевагу, стала одним із основних міфів, що підтримували уявлення про Захід як абсолютного лідера в світі інновацій. Але з часом цей міф почав втрачати свою монопольну силу. Глобалізація, процеси цивілізаційної глокальності та наддинамічний розвиток нових технологій і алгоритмів, а також нові та одночасно важливі глокальні виклики, ризики та загрози змусили простір ліберальних цінностей зазнати серйозних потрясінь.
І ось, з появою китайського мережевого алгоритму DeepSeek – технології, що перевершила західні моделі штучного інтелекту, стало зрозуміло, що міф про західну технологічну монополію першості потребує перегляду. Це не просто технічний прорив, це серйозний виклик для самої ідеї про те, що західні країни назавжди залишатимуться технологічними лідерами. Тепер, коли КНР, з його авторитарно-комуністичною моделлю «управлінської диктатури», в деяких напрямах, зокрема розвитку власних алгоритмічно-технічних розробок, обганяє західні системи, питання про лідерство в технологіях перестає бути лише питанням політичних систем і стає питанням здатності адаптуватися, інвестувати і втілювати інновації. Це при тому, що сама новація як принцип першості залишається все ще за Заходом.
Міф про постійність технологічної переваги ліберальних суспільств, який так довго підтримував уявлення про їхнє винятково-монопольне місце в світі, тепер виявляється далеко не таким непорушним, як це здавалося раніше. І саме випадок із раптовою появою DeepSeek – одна з найбільших прецедентних перемог-попереджень нового виклику глокальності технологічного світу, де технічна реальність часто здатна докорінно змінити навіть найстабільніші цивілізаційно-міфологізовані уявлення про новаційну монополію Заходу у світі.
На початку 2025 року випуск китайської мовної моделі DeepSeek викликав хвилю обговорень у світовій технологічній та фінансовій спільноті. Нейромережа, яка за своїми можливостями порівнянна з найкращими західними аналогами, була створена за відносно низький бюджет, у всякому разі так про це заявляли автори алгоритму на презентаціях. Реально вражає той факт, що вона використовує меншу кількість висококласних чіпів, експорт яких до Китаю обмежений санкціями. Ба більше, DeepSeek, на сьогодні, можна завантажити безкоштовно, що контрастує з підходом американських компаній, де є безкоштовний кейс, але за доступ до передових моделей доводиться платити чималі гроші.
Хто насправді стоїть за розробкою? Формально DeepSeek – це продукт стартапу, що відокремився від маловідомого хедж-фонду. Однак є інша версія, що він «вирощений» та підтримується китайськими державними інституціями та бізнес-структурами, контрольованими КПК. Аналіз поведінки чат-бота ще більше підсилює ці сумніви: система в режимі реального часу цензурує себе, видаляючи або уникаючи будь-яких згадок про заборонені теми – від подій на площі Тяньаньмень до критики політики Комуністичної партії Китаю.
Якщо розглядати DeepSeek не як комерційне підприємство, а як розвідувальну операцію, його стратегічна цінність стає очевидною. По-перше, він створює альтернативну реальність для мільйонів користувачів, пропонуючи лише «правильний» погляд на події. По-друге, він демонструє нібито технологічну незалежність Китаю, викликаючи сумніви у західній аудиторії щодо ефективності санкційної політики. Нарешті, це ще один доказ того, що світовий ринок штучного інтелекту перетворюється на геополітичну арену екзистенційно-алгоритмічного протистояння, де межа між бізнесом і державною політикою стає дедалі більш розмитою.
Минулого тижня світ ШІ наповнився шквалом гучних заяв, кожна з яких сигналізувала про сміливі кроки у гонці за технологічну перевагу. У четвер The Information повідомила, що співзасновник Google Ларрі Пейдж непомітно управляє Dynotamics, стартапом, який використовує великі мовні моделі (LLM) для трансформації виробництва. Уявіть собі заводи, де автоматизація, оптимізація і навіть дизайн переосмислюються ШІ – Dynotamics прагне зробити це реальністю. Наступного дня два колишні дослідники DeepMind представили спін-офф, «озброєний» 130 мільйонами доларів, для створення повністю автономної системи кодування ШІ (такий собі Святий Грааль надінтелекту), який перевершує людський інтелект у всіх сферах. Потім, у понеділок, New York Times розповіла про Lila Sciences, підприємство вартістю 200 мільйонів доларів, що створює орієнтований на науку ШІ з такими ж високими амбіціями: надінтелект. Це великовагові проекти, що підтримуються гучними іменами та великими бюджетами в технологічно-алгоритмічній гонитві. Ці проекти, за задумом, мають перевершити інтелект людини, хоча, по суті, ця гонитва, швидше за все, ще більше злякає людину, особливо пов’язану з ліберальними цивілізаційними цінностями.
Серед нескінченного потоку західних інновацій, що постійно вражають своєю масштабністю та амбіціями, саме Manus – агент ШІ від китайської компанії, раніше відомий розширенням ШІ для браузера, став справжньою сенсацією. І на відміну від численних «хмарних» обіцянок надінтелекту, що зазвичай пропонують інші технології, Manus акцентує свою увагу на реальній, практичній користі вже сьогодні. Цей ШІ не мріє про неймовірні можливості майбутнього, а дає змогу ефективно вирішувати задачі тут і зараз.
Приміром, аналіз акцій Tesla, планування інтерв’ю або пошук потенційних клієнтів – завдання, котрі зазвичай займають чимало часу та зусиль, стають простими і швидкими завдяки Manus. У цьому він є безпосереднім конкурентом таких інструментів, як Operator від OpenAI. Проте, резонанс цього ШІ полягає не лише в його потужних можливостях, а й в оперативності, з якою він справляється з найрізноманітнішими завданнями. Його здатність надавати практичні рішення без довгих затримок робить його унікальним гравцем на сучасному ринку технологій.
Це зіткнення титанів з розвитку та залучення ШІ й ГШІ в реалії людського життя не просто технологічна історія, це розділ у ширшому геополітично-глокальному протистоянні. Причому не лише в традиціях минулого, тобто «війні міфів», де оповіді про політичну владу та економічно-технічний прогрес так само важливі, як і задіяні ресурси. На перший план виходять інші види протистоянь реальної глокальності, наприклад надмірність технологій, які може застосовувати пересічна людина, оперування технологіями як інструментом, що прискорює розвиток людини тощо.
Десятиліттями реалії технологічної переваги міфологізували ліберальні суспільства з їхніми відкритими ринками та вільними ідеями вірою в те, що вони завжди випереджатимуть авторитарно-диктаторські режими в інноваціях. Зараз Dynotamics, спін-офф DeepMind, та Lila Sciences відповідають цьому шаблону про новації: це продукти демократичних екосистем, що підживлюються індивідуальним баченням та венчурним капіталом.
Але ось на сцену виходить інноваційний «автономний агент» Manus, а разом з ним і ширший, майже горизонтальний сплеск використання штучного інтелекту в КНР. Це вже попередження, що КНР здатна зруйнувати звичний наратив про когнітивно-технологічну першість вільного світу. Народжений за авторитарного режиму, Manus не просто наздоганяє; він задає темп технологічно-екзистенційного протистояння.
Вже можна стверджувати, що нові інклюзивні горизонти міжконтинентального технологічного прогресу не залежатимуть від того, чи є свобода на ринках. Тепер технологічна першість це, насамперед, здатність вільного світу інтегруватися в глокальність, де на паритетних засадах присутні об’єднані сили авторитарно-тоталітарних режимів, здатні мобілізувати свої ресурси та стратегії для досягнення геостратегічних амбіцій знищення світопорядку, побудованого на домінуванні глокальної цивілізаційної людяності лібералізму.
Царська Росія будувала залізниці та фабрики за автократичного правління. Імперська Німеччина була піонером у галузі хімічних та інженерних досягнень при монархії. Японія Мейдзі перетворилася з феодального суспільства на індустріальну державу, не прийнявши західний лібералізм. У кожному випадку централізований контроль та стратегічна спрямованість сприяли прогресу, навіть якщо початкова іскра винаходу перетнула лібералізований кордон. Досягнення китайського режиму з DeepSeek свідчать про те, що за відповідних умов авторитарні системи можуть не тільки йти в ногу з часом, а й вириватися вперед в питаннях інноваційних практик експлуатації нововведень лібералізму. КНР продемонстрував такий приклад, освоївши західні технології, перш ніж напружити власні м’язи за допомогою таких експлуатаційних проривів, як DeepSeek.
Тепер, з Манусом, це не просто імпорт – це інновації, які перетворюють обмеження США на чіпи на трамплін для самостійності чи, принаймні, на світову першість в експлуатаційному сервісі.
Зауважимо, що йдеться не про пряму руйнацію ліберальних суспільств, а про демонтаж їхньої монопольно-задавненої ідеологічної переваги геополітичного статусу. Нині всі ці минулі переваги в глокальному світі потрібно в шалених темпах сучасності підтверджувати як на технічному, так і когнітивно-антропологічному рівнях.
Кожна алгоритмічно-технічна інноваційна перемога китайського ШІ, без адекватної комунікаційно-контентної дії у відповідь, підриває віру в те, що свобода є передумовою прогресу технологій та розвитку людей і доводить, що авторитарно-диктаторський контроль, масштаб та орієнтоване на державу фокусування зусиль можуть ситуативно перехитрити середовищно-просторову креативність Заходу.
У сучасному світі, де геополітика, геостратегії і бум технологій переплітаються глокальною одночасністю в єдину технологічно-когнітивну тканину життя людства, інновації стали не лише економічною рушійною силою, а й інструментом геостратегічного впливу в глобальному протистоянні за домінування. Ліберальні суспільства, засновані на універсальності відкритих ринків, свободі думки та творчій самореалізації, традиційно вважали, що їхня сила полягає в розмаїтті ідей та вільному інтелектуальному обміні. Однак, коли мова йде про глобальні технологічні досягнення, ми все більше стикаємося з питанням, чи може авторитарний комуністичний КНР, з його мегацентралізованим управлінням і контролем за ідеями та інформацією, продовжувати створювати інновації на тому ж рівні, що й ліберальні держави?
Це глокальне протистояння є конфліктом не лише між двома геостратегічно-цивілізаційними системами, а й між двома моделями майбутнього – однією, яка покладається на інтелектуальну свободу та вільний розвиток людей, та іншою, яка вимагає жорсткої дисципліни для збереження існування авторитарних / диктаторських режимів. КНР сьогодні невпинно й водночас агресивно доводить, що технологічна перевага не є монополією ліберальних систем.
На цей момент Китай все ще наслідує західні технології. Однак завдяки таким досягненням, як DeepSeek і Manus, він їх уже й створює, змагаючись із лідерами світової індустрії. І це є важливим моментом, а можливо й рубіконом у глобальній боротьбі за технологічний прогрес, за яким може відбутися втрата ліберальними суспільствами монополії на новації.
Проте, чи не створює ця антропологічно-когнітивна війна міфів нову форму «глобальної боротьби за правду»? Цього разу з від’ємним знаком. КНР, запозичуючи і адаптуючи західні технології, створює власні алгоритмічно-технологічні експертизи інновацій й активно формує нову геополітичну реальність у світі. Це не просто технологічне змагання, це боротьба за глобальну гегемонію, де технології стають засобом розвитку й одночасно важелем впливу й домінування. Якщо КНР продовжить свою геостратегію розвитку без реальних обмежень з боку вільного світу, він може виграти в технологічній гонитві й змінити правила гри на світовій арені, ставши диктатором нової глобальної системи, де інтелектуальна свобода і ліберальна демократія будуть знищені.
Війна цивілізаційних міфів, коли міф ліберального Заходу, який ставить вільний обмін ідей в творенні новацій на перше місце, проти міфу про авторитаризм та диктатуру, які можуть бути не менш ефективними у стимулюванні технологічних експертиз нововведень, добігає кінця. І світ вступає в боротьбу не за технології – за майбутнє, яке ми матимемо вже у найближчій перспективі. Питання, яким шляхом ми йтимемо у нову еру планетарної цивілізації, залишається відкритим.
Ліна Вежель, ГО «Центр ККБ»
Ілюстрація: зображення, згенероване штучним інтелектом Grok