Світова дипломатія часто виявляється заручницею інерцій, тобто сталих процедур, традиційної поваги до форм, комфорту налагоджених міжнародних відносин. Саме тому Швейцарія, як країна з історичним статусом нейтралітету, не зуміла адаптувати свої дипломатичні механізми до реалій глокальної геноцидної агресії (ГГА), яку вчиняє РФ та її «клуб» кривавих режимів колективного путінізму.
Після того, як перший мирний саміт у Швейцарії завершився, по суті, фіаско через відмову агресора взяти на себе бодай символічну публічну відповідальність, нинішній жест – запрошення делегації РФ на чолі з соратницею В. Путіна Валентиною Матвієнко на шосту Всесвітню конференцію спікерів парламентів та інші заходи Міжпарламентського союзу ще більше дискредитує Швейцарію, зокрема як морального дипломатичного арбітра на міжнародній арені.
Голова Ради Федерації РФ В. Матвієнко не просто адміністраторка чи бюрократка. Вона є ключовою публічною фігурою, яка узаконювала рішення про ведення агресивної війни проти України – від дозволів на застосування збройних сил до схвалення анексій, терору та масових злочинів проти цивільного населення. Її політична відповідальність є прямою та безпосередньою. Її руки не метафорично, а буквально у крові українців.
Саме тому її поява в Женеві є не просто дипломатичним казусом, а грубим порушенням морального порядку, який Європа мала б захищати як частину власної ціннісної ідентичності.
«Місце Матвієнко – на лаві підсудних у Гаазі, а не на міжнародних конференціях», – заявив речник МЗС України. Її присутність — це не тільки образа жертв і свідків злочинів, це — публічне визнання агресора партнером, руйнування міжнародної солідарності й моралі.
Так, Швейцарія формально долучилася до санкцій ЄС. Але залишає «вікна», зокрема, для участі делегацій РФ у заходах під егідою ООН чи Міжпарламентського союзу. Втім, чи має право нейтральність прикривати цинізм геноцидності, коли йдеться про фігуру, що персонально несе політичну й моральну відповідальність за злочин агресії? Кожна така поступка, це не просто дипломатична слабкість, це, де-факто, співучасть.
Колишній прем’єр Канади Стівен Гарпер публічно окреслив нову морально-стратегічну рамку: «Путін – лиха людина. Він отримав хитку демократію й перетворив її знову на тиранію. Він не створює жодних інституцій, жодного довготермінового плану для Росії. Коли він піде, то залишить країну біднішою та в хаосі».
Це вже не приватна оцінка, це стратегічний діагноз, що його дедалі частіше поділяють лідери багатьох держав. І саме тому нова архітектура справедливості має спиратися не лише на позицію формальних держав, а й на персональну відповідальність конкретних осіб, які приймали рішення, підписували закони, ухвалювали вбивства.
Отже, Гаага — для геноцидної Матвієнко та її соратників, санкційна ізоляція щодо кожного путініста замість дипломатичних трибун. Пам’ять і справедливість має домінувати у світі, й, передусім, в Європі. Нейтралітет зараз – синонім цинічності.
Григорій Любовець, Валерій Король, ГО «Центр ККБ»
Зображення згенероване Copilot