Марк Цукерберг, виступаючи на Мюнхенській конференції з питань безпеки, виклав своє бачення щодо регулювання шкідливого контенту, який розповсюджується в інтернеті. Він заявив, що контроль з боку держави потрібен «як мінімум в чотирьох сферах»: виборчий процес, політичні дискусії, захист і обмін даними.
У статті в Financial Times, що була опублікована в неділю, він стверджує, що Facebook потребує «більшого контролю і підзвітності», але при цьому не підтримує законодавчих ініціатив щодо відповідальності платформи за контент, розміщений її користувачами. Цукерберг вирішив діяти на випередження, бо у середу (19.02) лідери ЄС почнуть дебати щодо нових правил регулювання даних, систем штучного інтелекту та технології розпізнавання обличчя.
Єврокомісія, яку очолює Урсула фон дер Лаєн, намагається розробити заходи щодо реагування на проблемні онлайн-матеріали – від тероризму до дезінформації та втручання у вибори. Це ставить імперію соціальних мереж Facebook з більш ніж 2 мільярдами користувачів безпосередньо в поле зору регуляторів.
Ще один документ – майбутній закон про цифрові послуги (DSA) – покликаний оновити правила відповідальності для інтернет-платформ [1].
Деталі DSA (Digital Service Act) ще не оприлюднені, але будь-який крок до переосмислення зобов’язань платформ може створити ризик для будь-якого гіганта, що поширює контент, і передусім для Facebook.
Тому компанія спрямовує свою лобістську діяльність на спроби сформувати дебати з вироблення політики «правильного» регулювання. Схоже, що Цукерберг підсилює меседж генерального директора Google та Alphabet Сундар Пічаї, який наприкінці січня закликав до упорядкування правил використання штучного інтелекту і акцентував увагу на небезпеці, яку створюють технології розпізнавання обличчя та глибинні фейки.
В опублікованому 17 лютого ц.р. повідомленні техногігант використовує ще один політичний важіль: випускає «білу книгу», в якій порушуються 4 ключові питання, які, на думку Facebook, повинні задати політики при розробці нормативних актів для технологічних компаній [2]:
- як регуляцією контенту можна досягти зменшення використання ненависницьких висловлювань при збереженні свободи висловлювань?
- як вимоги можуть удосконалити відповідальність інтернет-платформ?
- чи повинні регуляційні положення вимагати від інтернет-компаній досягнення певних цілей?
- чи повинні правила визначати, який «шкідливий контент» повинен бути заборонений в Інтернеті?
У документі також викладені “принципи”, які регулятори повинні врахувати як “стимули” для технологічних компаній, щоб збалансувати власні корпоративні пріоритети із суспільними цінностями [3].
Якщо компанії вдасться узгодити свою поточну політику з міжнародними правилами, критикам буде складніше звинувачувати Facebook та встановлювати межу для прийнятного контенту.
Facebook останні три роки захищався та вибачався за політику, що зробила його платформу вразливою для зловживань на виборах, шахрайства і порушень конфіденційності. Тепер техногігант чинить спроби багаторазових запитів на додаткові правила, щоб привести їх у відповідність до своїх побажань.
Цифровий сервіс, що перетворився в геостратегічно-інфраструктурну платформу, все ще вважає себе сервісом поширення. Та по факту є інфраструктурою, яка шкодить цивілізаційним перспективам гуманізму і демократії, бо використовується як контентно-комунікаційна зброя. Причому на певному етапі це використання здійснювалося без зайвих зусиль, тобто завдяки закладеним неконтрольованим можливостям «фейсбучного» середовища, а згодом – за мовчазного невтручання в цей процес команди Цукерберга. Що власне і привело компанію до з’ясування стосунків із владою як у США, так і в інших країнах світу.
Пан Цукерберг не бажав нести ні податкову, ні контентно-змістовну відповідальність, та реальність вимагає саме такого підходу. Сучасність і масштаби потребують роботи цього транснаціонального технологічного гіганта в царині глибоких соціолінгвістичних індикацій та врахування комунікаційно-контентних особливостей потокових динамік кожної держави, а також і культурно-ментальних та цивілізаційних норм і правил. Період беззастережної комунікаційної анархії завершується. Держави і нації хочуть відповідальності і паритетного контролю, а краще – сегментації функціоналу із національними центрами комунікаційно-контентного координування в інтересах гуманізму, миру і добра.
Ситуація зі стандартизацією національного регулювання не вичерпує проблеми онлайн-контентних інфраструктур цивілізаційних масштабів, хоча і є ще одним нагадування нашому уряду про важливість вирішення таких нагальних та складних проблем як конфіденційність, інфраструктурна надійність обміну даними та мода на deepfakes. До того ж бажано займатися ще й комунікаційно-контентними соціумними легалізаціями, мотиваціями та стимулами. Бо закріплення на законодавчому рівні повсюдного контролю та різноманітних заборон, які протирічать реаліям і здоровому глузду, може сильно «перевантажити» один борт корабля і тоді катастрофа стане неминучим фактом.
Ліна Вежель
Посилання:
Be the first to comment on "Facebook: запит на національне регулювання з урахуванням побажань власного геостратегічного домінування"