Дилема: що визначає сучасну (буферну) епоху розвитку світу політичних процесів: статус / успіх посади чи здатність ідентифікації свого середовища у цивілізаційній візії мирності та можливість реалізації корпоративної місії?
Сучасність вимірюється надлишковими показниками. В минулому такі виміри мали свій традиційний функціонал, корпоративний розподіл та ранжування. До того ж – атрибути недоступності або жорсткої обмеженості. Минуле – це в нашому випадку пострадянський період розвитку Української державності (реалії СРСР потребують окремої розмови).
Йдеться передусім про царину публічності (медійності, суспільної думки) об’єктів та суб’єктів політичного життя тощо. Сюди ми відносимо все, що в реаліях минулих десятиліть підпадає під науково-практичні розвідки в царині політології, соціології, конфліктології чи інших складників гуманітарно-комунікаційних сфер діяльності людини, громади та країни.
Сучасність українства, подвоєна подіями майданів України 2013-2014 років та епохою кривавого протистояння із владним політичним режимом Путіна, практично щодобово підсилює цю комунікаційно-контентну сферу діяльності людини та соціумно-корпоративних груп людей. Маємо безпрецедентний досвід боротьби з глобальним агресором, який бажано на міжнародній арені трансформувати в позицію держави з претензією на роль самостійного гравця, надійного партнера, перспективного регіонального лідера.
Зауважимо, що до факторів національного спротиву агресору за поточне десятиліття додався фактор технологічно-ресурсного буму викликів та можливостей в царині комунікаційно-антропогенної ситуативності та потоково-динамічної контентності глолокальних реальностей і вимірів оточуючого нас світу.
Політична царина тривалий історичний час зберігає досить консервативний фундамент традиційного функціонування (це можна пояснити тим, що людина фізіологічно і психологічно за останні 2000 років майже не змінилася). Однак сьогодні, у ХХІ столітті, зрештою відбуваються докорінні трансформації парадигм домінування в геополітичній статусності та геостратегічних ситуативностях, а також способі й сутності взаємодії в горизонтах життя і стилістиках управління. Так постає універсально-перманентна реальність нового глобального співвідношення між внутрішнім світом існування державності та зовнішнім світом міжнародних спільнот, інституцій та явищ.
Зауважимо, що розвідки щодо сутностей соціального життя під умовною назвою піраміда Маслоу не зникають із нашого життя, залишаючись важливими. Навіть фундаментальними. Просто життя стає набагато ширшим, глибшим і масштабнішим. Навіть якщо брати до уваги одну пересічну людину, яка до того ж зовсім не цікавиться всім світом, а перебуває у власній бульбашці малоплинної долі. Динаміка сучасного життя мимохідь вихоплює людину з цієї бульбашки і спонукає / примушує жити за новаційними законами публічності.
В політичній царині змінилися підходи, якісні характеристики та практики ключових чинників організації життя наразі переважної більшості людства – представницької демократії, верховенства права людини, паритетних людських прав, домінування міжнародного права тощо. Рівновага Неша, на яку орієнтувався світ через посередництво таких інституцій як ООН, як і інші сутнісні принципи демократії перестали бути автоматичним алгоритмом дій навіть на великих відстанях в масштабах глобального світу. До речі, ці відстані змінилися під тиском появи стилів динамік та енергетик явищ.
Зауважимо, що динаміки та енергетики сучасних явищ частіше більш вагомі в житті, аніж традиційні когнітивні знання, корпоративні ритуали та стандарти чи інтереси тієї або іншої людини.
Тому виникають додаткові виміри політики і дотичних до неї сфер. Ця діяльність поглиблюється як ієрархічно-корпоративними лояльностями функціональних груп, так і ситуативно-випадковими можливими поєднаннями. Вони можуть набувати вирішальної потуги (умовної точки тиску), яка може змінити розклад сил на досить великих часових відстанях.
Візьмемо, приміром, календар виборчого процесу. Він за своєю сутністю залишається документом з минулого і це спричиняє чимало негараздів під час підготовки до виборів та й самих виборів. Хоча в дійсності маємо справу (як і в царині медіа, публічності, суспільності) із якісними змінами в діях, поведінці, намаганнях, бажаннях і розумінні результатів.
Зауважимо – звична ієрархічність світу руйнується. Зникає розуміння і вага авторитетів, зменшується «велич» диктаторів навіть для власних підлеглих, втрачається символізм корпорацій й розбивається на уламки врівноважена сталість життя. Натомість світ ступив в епоху перманентних змінних, що вказує нам на нові якості, практики, напрями і шляхи досягнення мети, визначеної власної місії та візії.
Політична царина динамічно трансформується. Із стану лінійно-лідерських дій, бажань, досягнень одинаків (чи навіть команд) вона переходить на рівень партнерства й синергетичних кейсів середовищно-просторової атмосфери викликів і ризиків. Та одночасно – можливостей.
І хоча цей процес рухається повільніше від бажаного й усвідомлюється (сприймається) досить важко, можемо констатувати одну найважливішу сутність цього дійства – всі наявні і потенційні претенденти отримали можливість включитися в процес політичних змагань і досягти певного результату. Такий шанс їм відкривають технологічні горизонти надлишкової активності (дій, намірів, намагань, бажань, мрій, вимушеного поступу чи шантажу щодо цих дій тощо).
Раніше влада практично весь час перебувала у вибудованій адміністративними чинниками «фортеці». Спілкування відбувалося, крім екстраординарних випадків, по вертикалі «згори-вниз». Зараз сучасність перетворює будь-який владний майданчик в майдан горизонтальної одночасності, адже суспільство отримало можливість миттєво акцентувати увагу на конкретній події, персоні, проблемі, меседжі тощо. Цим, до речі, досить уміло користується агресор – путінська Росія, спрямовуючи увагу громадськості на вигідну йому квестію. При цьому ворог застосовує свій стилістичний підхід, насичує відповідне цільове інформаційне поле своїми надлишковими енергетичними потенціалами руйнування та нищення. Так формується публічний негатив, цифрова, а точніше криптокультурна, «пательня», на якій в реальному часі «тушкується» вся управлінська вертикаль держави та суспільства, що й досі тримається за авторитарні і навіть диктаторські (використання силового блоку) стереотипи в кермуванні країною.
Зауважимо – подібна апокаліптична ситуація відбувається і на інших рівнях суспільного організму, передусім в освіті й медицині. Зростаючою проблемою-викликом сучасності є адекватна епосі зайнятість населення. Що вже казати про такий показник загального благополуччя як стан людського щастя?
Наведені факти підтверджують відому тезу про невідкладну необхідність зміни парадигми розуміння і вирішення загальнодержавних й суспільно-громадських проблем, тобто формування новаційних експертиз «рецептів» та технологічно-ресурсних рішень.
Нинішні політичні трансформації базуються на осучаснені концепту публічного бачення–сприйняття–розуміння (це справедливо і по відношенню до інших суспільно-державницьких сфер). За минулими підходами до публічної інформації все привселюдне має прихований відтінок небезпеки, передусім для посадовця. Тому воно лякає (шантажує, заводить в глухий кут) управлінців із традиційним стилем функціонування. В сучасності симбіози прозорості, відкритості й публічності комунікаційно-контентної горизонтальності, яка проявляється в динаміках та надлишковостях, виявляє безмежні можливості, надає глибинні ресурси, долучає силу енергетики та стилістики духу. Таким чином створюються передумови для якісних проривів і результативних трансформаційних змін.
Висновки
- Інструментами політики є всі види діяльності людини. Вони легалізуються повсюдно, наростаючими темпами, технологічно і масштабно. Тому й стають інструментами та ресурсом політичних баталій.
Все частіше це не є благородним спортивним суперництвом, в корпоративному колі однодумців, а є боєм на політичну публічну смерть, знищення організації / особи в сприйнятті людей.
Ціниться не істинність позиції, а її домінуюча енергетика, яка примушує діяти інших в тому чи іншому ключі, незмінному на марші досягнення мети-влади (зміна можлива лише за умови політичного провалу). Тому маємо зважати на ці особливості динамічних ситуативностей потоковості та надлишковості.
- За дослідженнями ГО «Центр ККБ» наростаюча горизонтальність життя спонукає до постійної публічної присутності та нагальної функціональної потрібності. Така потрібність вимагає ціннісно-ментальної настанови щодо атмосфери (умов, середовища та просторів), де реалізація (самоідентифікація, наснага і щастя) стають мотивом і стимулом вищого гатунку, аніж звичний інтерес чи статус (абсолют домінуючої зверхності елітарності або іншої форми окремішності).
Варто пам’ятати, що технологічний стан публічного домінування в сучасних комунікаційно-контентних безпекових процесах динамік та наддинамік виключає зі сталого вжитку традиційну лояльність та повагу до минулих заслуг і статусів. Натомість відкриває безкінечні виклики та ризики, які будь-якого моменту можуть призвести до зневаги і наступного забуття суб’єкта життєвої, а відтак і політичної діяльності.
- Публічна інформація має такі структурні елементи: дані (числові дані, коди, алгоритмічні сервіси, як-то штучний інтелект, чат-боти тощо) і контентні формати й жанри публічної подачі, виражені через когнітивність, емпатію, милосердя тощо.
В сучасному світі публічна інформація існує у вигляді масивів та контентних потоків. Це призводить, серед іншого, до формування нових контентно-комунікаційних реальностей та комунікаційно-контентних вимірів, які, своєю чергою, потребують особливої стилістики дій та енергій в парадигмі синергій. До речі, така синергія є найкращим антидотом по відношенню до комунікаційно-контентних агресій.
Крім того, публічний негатив інформаційного простору, за нашими дослідженнями проблематики комунікаційно-контентної безпеки, перебуває в русі від стану абсолютної (демоністичної) від’ємності до майже міфічного підйому (паріння), набуваючи ознак домінуючого позитиву. При цьому він здатен за відповідних технологічних умов і супроводження перетворитися у гіперпозитив в глобальних масштабах.
Так само в амплітуді маятника слід розглядати і позитив. За відповідних технологічних умов його досить легко можна перетворити у негатив. Тут надзвичайну вагу має часовий відтинок, протягом якого визначаються полюси публічної інформації, приймається рішення, визначаються алгоритми дій для оперативної і кардинальної зміни ситуації.
- Для того, щоб бути почутим, має працювати система точної трансляції (донесення) тексту і контексту, залучення симпатиків, проникнення в підсвідомість, мотивації чи стимулів до партнерства.
- Щоб досягти швидкої пізнаванності слід не боятися публічного негативу і його продукування. Негатив в сучасних технологічних умовах має виступати інструментом перехоплення та / або втримання уваги.
Григорій Любовець, Валерій Король
Використано фото Олександра Клименка.
Be the first to comment on "Трансформаційні маятники політичних процесів сучасності"