Злиття глокальних комунікаційно-контентних мережевих інфраструктур у феномен геостратегічної політичної влади Дональда Трампа та Ілона Маска на базі їхніх платформ соціальних мереж – Truth Social та X (раніше Twitter) – є безперечним світовим прецедентом. І цей прецедент новітньої американської політики активно впливатиме, а по суті, визначатиме міжнародну геополітику епохи глокального комунікаційно-контентного домінування. Це явище планетарної монополії публічно-генеративної присутності порушує важливі питання щодо демократичної підзвітності та концентрації влади над комунікаційно-контентними геймерськими соціалізованими платформами. І веде до безкарних (з правової позиції) можливостей їхнього застосування як специфічної міжконтинентальної зброї, що поповнила традиційні інструменти національного політичного впливу.
У раніші часи інформація та медіа традиційно, за стандартами права, формували суспільний дискурс. Нині монопольний контроль одноосібного власника над такими міжконтинентальними платформами дозволяє не лише впливати на громадську думку, а й докорінно та раптово (!) змінювати саму природу політичної боротьби. В умовах, коли Д. Трамп й І. Маск поєднують можливості вищої посадово-функціональної влади, політичного впливу та комунікаційно-контентної геймерської (зазвичай, позаправової) могутності, виникає новий рівень викликів-прецедентів для національних та міжнародних демократичних процесів, які до цього часу були значною мірою залежними від конкурентних незалежних верифікованих ЗМІ.
Володіння Дональдом Трампом Truth Social, флагманом Trump Media & Technology Group, ставить його в унікальну позицію в історії американського президентства, до того ж, формує прецедентний персональний президентський ресурс. Президент США як посадовець і як громадянин у своїй діяльності регламентований відповідними нормами та тяглістю ціннісного духу нації, включаючи вербально-когнітивні можливості та ментальну стилістику лідера синергій. Натомість ми спостерігаємо формування стилю вождізму чи навіть латентного волюнтариста із нахилами до диктаторства.
Створена після деплатформування (анулювання мережевих акаунтів) Трампа на інших соціальних мережах через події 6 січня 2021 року, Truth Social стала не лише бізнес-активом, а й потужним політичним та геостратегічним інструментом впливу, домінування та монополізації образу США. Водночас, скандальне придбання Ілоном Маском мережі «Твітер» («X») у 2022 році та його подальша ключова роль співголови Департаменту ефективності уряду США (DOGE) розташовують його на «геостратегічному» перехресті вищого контролюючо-ліквідаційного функціоналу управління і політичної влади, що дозволяє йому підмінювати традиційні основи медіа-контролю нав’язуванням мережево-геймерського диктату та волюнтаризму.
Ці два прецедентні випадки світової історії представляють нову глокальну комунікаційно-контентну реальність, в якій найвпливовіший федеральний чиновник (президент США) та один із його ключових радників володіють платформами, що активно формують когнітивно-ментальний простір суспільного дискурсу. Цей дискурс вбирає в себе механізми втримання тенденцій, становлення трендів, палітри наративів та акцентовано-контекстних резонансів онлайн середовищ не лише цієї величезної держави, а й тієї частини світу, що традиційно озирається на США в будь-яких конотаціях схвалення чи спротиву. Це не просто радикальна зміна в ландшафті медіа – це трансформаційна легалізація (на принципах безкарності) домінування геймерсько-шокуючих мереж та всевладдя дезінформаційної стилістики тотального занурення суспільств у потрібну атмосферу. І це намагання тотально витіснити конкурентний політичний вплив та запровадити монопольний диктат цифрової онлайн зануреності в стилістику, енергетику та дух трампізму, де Трамп і Маск поєднують всі уявно-традиційні, новаційні та альтернативні ролі політичних лідерів, медіамагнатів, вождів, месій і навіть квазібожеств та реальних диктаторів.
Таке посадово-технологічне та персонально-ідейне зближення посилює тривалі побоювання щодо ролі у політиці традиційних соціальних мереж, які підлягали національному законодавчо-нормативному та стилістично-ідейному контролю в країнах вільного світу демократії. Зараз симбіоз Трампа-Маска всі обмеження прибирає та ще й намагається знищити всі авторські та верифікованні медіа, які вони вважають антиподами трампізму, навіть якщо вони були прихильниками Республіканської партії США. Платформи, як-от Twitter і Facebook, вже піддавалися критиці за поширення дезінформації та можливий вплив на вибори. Однак коли політичні діячі самі стають монопольними власниками цих платформ, як у випадку Трампа-Маска, вони відкривають новий рівень вербально-когнітивної неадекватності, яка може призвести до ризику втрати продукування правди як комунікаційно-контентної домінанти суспільства. Дональд Трамп та Ілон Маск мають безпрецедентні можливості для маніпулювання інформаційними потоками, реальностями та адекватностями, що може змінити алгоритми отримання і сприйняття інформації американцями. Це не лише питання свободи слова чи прозорості – це питання того, хто і як формує погляди та політичні вибори в епоху цифрових технологій.
Особливу увагу привертає використання алгоритмів X під час передвиборчої кампанії в США 2024 року. Існують докази, що Ілон Маск застосовував свій контроль над платформою для підвищення видимості своїх постів і публікацій, що підтримуювали консервативні погляди, зокрема, на користь Дональда Трампа.
Дослідження науковців з Технологічного університету Квінсленду (QUT), опубліковане наприкінці 2024 року, виявило цікаві й тривожні тенденції в залученості на платформі X (колишній Twitter) у 2024 році. Вивчення даних за період з січня по жовтень 2024 року показало різке зрушення з 13 липня, коли Ілон Маск публічно висловив підтримку Дональду Трампу. Саме з цього моменту постійні пости Маска почали демонструвати вражаючі результати: 138% збільшення переглядів, 238% зростання ретвітів та 186% більше вподобайок порівняно з періодом до липня. Це суттєво перевищує загальну залученість на платформі, що порушило ще більше питань про вплив алгоритмів.
Ілон Маск не обмежився лише змінами в алгоритмах – він також активно використовував X для прямої підтримки передвиборчої кампанії Дональда Трампа. Маск організував захід Трампа на X Spaces, а також просував контент через свій власний акаунт з 200 мільйонами фоловерів. Повідомлення від користувачів X, таких як @TheTNHoller та @ChrisO_wiki, ще раз підтверджують висновки дослідження QUT, вказуючи на помітний зсув у середині липня 2024 року на користь Маска та руху MAGA.
Незважаючи на те, що Маск стверджував у березневому повідомленні на X, адресованому Такеру Карлсону, що алгоритм платформи став «відкритим і нейтральним», дані за 2024 рік свідчать про протилежне. Хоча точна механіка алгоритмів X залишається непрозорою – компанія припинила публікувати подробиці щодо алгоритмів після 2022 року – факти говорять самі за себе. Маск і його платформа явно впливають на політичний ландшафт, створюючи нові виклики для демократичної підзвітності і прозорості в епоху цифрових медіа.
Комунікаційно-контентний тиск Маска не обмежується тільки США. Аліс Вайдель, лідерка ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (АдГ), та Ілон Маск сформували досить помітну динаміку взаємної підтримки напередодні дострокових виборів у Німеччині 23 лютого 2025 року. Цей політичний альянс проявився насамперед у соціальних мережах, зокрема на X. Маск підтримав Вайдель та її партію, влаштувавши їй пряму трансляцію 9 січня 2025 року в X Spaces, а також посилив її присутність у медіапросторі.
Для Вайдель підтримка Маска, який постійно виступає як захисник свободи слова та союзник Дональда Трампа, стала своєрідним трансатлантичним імпульсом легітимності, що підвищило її авторитет на міжнародній арені. Однак, незважаючи на увагу, яку Маск привернув до її кампанії, аналітики, зокрема Манфред Гюлльнер, керівник Інституту Форса, зазначають, що електоральний ефект цього союзу був «незначним». Виборчі результати не показали суттєвих змін у частці голосів на користь AfD порівняно з початковими показниками. Це свідчить про те, що вплив Маска лише підсилював уже наявні емоційні та політичні настрої, зокрема незадоволення імміграційною політикою та високими витратами на енергію, але не змінив загальну динаміку виборчої кампанії.
Хоча Дональд Трамп є першим президентом США, який володіє власною соціальною мережею, варто зазначити, що він не є першим політичним лідером із значними медіа-холдингами. Ліндон Джонсон, ще до того, як став президентом, разом зі своєю дружиною володів кількома теле- та радіостанціями по всьому Техасу, і ці медіа-активи відігравали важливу роль у його політичній кар’єрі. Коли Джонсон став президентом після вбивства Джона Ф. Кеннеді, Федеральна комісія зв’язку (FCC) висловила занепокоєння щодо конфлікту інтересів, оскільки Джонсон мав повноваження призначати комісарів FCC і контролювати агенцію, що регулює станції, якими він володів. Замість того, щоб продати свою медіа-групу, Джонсон передав її в довірче управління, хоча продовжував активно брати участь у її діяльності навіть на посаді президента.
Однак, на відміну від Джонсона, у Трампа поки що немає жодних ознак того, що він буде готовий зробити подібний крок і передати свою частку в Truth Social у довірче управління під час свого президентства.
Американські президенти завжди використовували ЗМІ для політичної вигоди і ця практика так само стара, як і самі комунікаційні технології країни. Розмови біля каміна Франкліна Д. Рузвельта не були лише затишними радіопередачами; вони стали стратегічним кроком для обходу газетних цензорів, даючи йому можливість безпосередньо донести ідеї Нового курсу до мільйонів американців, які буквально чули його голос у своїх вітальнях. Телевізійні рекламні ролики Дуайта Ейзенхауера 1952 року, з його знаменитими джинглами «Ike for President», стали першим прикладом того, як телебачення можна використовувати для створення образу кандидата як продукту, що продається. Це було новаторським підходом до політичної реклами, який вперше використовував масове охоплення телевізійної аудиторії для створення простого, але потужного образу військового героя.
Далі пішли рекламні ролики Росса Перо на виборах 1992 року, які перетворили ефірний час на особисту трибуну для просування його політичних ідей без втручання редакторів, даючи змогу висловлюватися без фільтрації. Барак Обама, своєю чергою, використав цифрові інструменти як справжню комунікаційну зброю – електронні розсилки, цільові соціальні мережі та роботу з виборцями на основі даних, щоб створити мобілізаційну машину, яка перевершила традиційні моделі виборчих кампаній.
Але, мабуть, найпоказовішим став стиль Дональда Трампа, який за допомогою Twitter у 2016 році перетворив 280 символів на руйнівну політичну силу. Його твіти формували новини, перемагали ворогів і мобілізували підтримку, уникаючи традиційних посередників, таких як прес-корпус. Трамп довів, що соціальні мережі можуть бути не просто засобами для комунікації, а й могутніми політичними інструментами, що здатні змінювати хід історії в реальному часі. Від Рузвельта до Трампа використання медіа залишалися ключовим елементом політичних стратегій, і кожен новий президент знаходить нові способи використати їх для власних цілей.
Випадок Ліндона Джонсона був винятком, що став можливим завдяки м’якшим етичним нормам того часу. Сьогодні, в епоху цілодобових новин і постійної балаканини на платформах, таких як X, ситуація ускладнюється, однак перший термін Трампа продемонстрував, що він вміє витримувати цей шторм. Якщо на X, де власність Маска тримає Трампа на певній відстані, його вплив обмежений, то Truth Social – це його власна територія. Тут він може перетворити платформу на потужний пропагандистський інструмент, золотий ресурс даних або прибуткову дійну корову та навіть поєднати ці функції, заявляючи, що це просто свобода слова. Прецедент – це не просто вплив; це власність як зброя.
Трамп і Маск разом контролюють цифрові мегафони, що формують громадську думку на рівні, про який Рузвельт чи Ейзенхауер могли лише мріяти. Truth Social виступає «echo chamber» MAGA, де кожне слово Трампа відлунюється без обмежень, тоді як X – це більш широка, хаотична арена, що прогинається під капризами Маска. Цей дует – лідер і його консільєрі, володіє платформами, що визначають сучасний інформаційний ландшафт. Однак вони демонструють не свободу слова, а скоріше геостратегічне захоплення влади через контроль комунікаційного простору. Вони перетворюють цифрові сервіси мереж в простір та вимір власного свавілля за своїми законами, нормами та примхами. Це докорінно змінює саму арену конкурентної політично-ідейної пропозиції, замінюючи її сучасним феноменом «повсюдної політичної присутності». Медіа в США однозначно втрачають вагу інструментів політичного домінування, що підриває плюралістичний ідеал, де жоден голос, і тим більше голос держави, не має права домінувати безконтрольно, чи тим паче монопольно.
Трампівський абсолют формує геостратегічну монополію, що руйнує світ, який ми знаємо та захищаємо. І це виклик планетарного масштабу, який світ, передусім Європа, має прийняти, щоб здолати його і втримати рівень демократичної цивілізаційності.
Ліна Вежель, ГО «Центр ККБ»
Ілюстрація: зображення, згенероване ШІ Grok.