Псевдореферендумні маніпуляції і фантомна Русь

«Манифест Южнорусского народного Собора» – документ з такою назвою потрапив до рук українських журналістів. Це квітневий «новотвір» путінської правлячої партії “Єдина Росія”. Звісно, спрямований він на «заснування нової держави» і є московитською «відповіддю» на «терор та тоталітарне нав’язування ідеології нацизму та бандерівщини».

Хоча у документі не пояснюється на яких теренах має «постати» так звана «Південна Русь», найімовірніше йдеться про тимчасово окуповані райони Півдня України.

Схема, за якою кремль діє по відношенню до України, залишається незмінною останніх як мінімум сто з лишнім років. Досвід створення псевдодержавних утворень був опрацьований більшовиками у 1917-1918 роках. В радянській історіографії вони практично не згадувалися і лише зрідка, залежно від ідеологічних ухилів партії, про них повідомлялося у відповідному контексті. А таких маріонеткових територіальних утворень більшовики достатньо «наплодили» на території тогочасної України. Це, наприклад, Українська Народна Республіка Рад, Донецько-Криворізька радянська республіка, Радянська соціалістична республіка Таврида, Одеська радянська республіка тощо.

Тому нічого технологічно нового путінці не придумали, розглядаючи варіант організації квазіутворення під назвою “Південна Русь” на захоплених російською армією українських територіях.

Путінські технології середовищно-просторової дії базуються на комунікаційно-контентних реальностях та вимірах, насичених не лише страхом і фізичними тортурами, а й вербальними образами, сенсами, міфами та публічно-дискурсними потоками.

Так відбувається занурення людських середовищ в стани альтернативної реальності. А це вже не просто вакуум, відірваність, брехня чи абсурд. Це безліч (потік) речей сумнівно-дисонансного рівня, які базуються на реальних подіях і явищах, але в публічному представлені яких змінені (зміщені) трактовки, акценти, викривлений зміст і вміло змодельований контекст.

Продукування пропагандистського контенту, домінантне його втримання в публічному просторі дозволить окупантам формувати адекватні їхніх запитам ситуації масштабної дискурсної альтернативи, яка витіснятиме правду і реальний світ життя із свідомості українських громадян на захоплених територіях.

Тому до прийомів контентних дій, які застосовують окупанти насамперед на окупованих територіях, слід ставитися не лише як до абсолютного негативу, а й як до індикаторів, які вказують на нагальну проблематику цілеспрямованих комунікацційно-контентних агресій кремля.

Ефективним способом нейтралізації таких кремлівських агресій є формування комунікаційно-контентних потоків представлення української позиції на всій території країни і в першу чергу – на тимчасово окупованих територіях. Тут, крім кількісних параметрів, мають включатися дизайнерські, креативно-індустрійні тощо контентні аспекти, які розбиватимуть всі пропагандистські зусилля путінців.

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО «Центр ККБ»