Контраверсійність сучасного публічного простору: єдність і протиріччя статики, динаміки та наддинаміки

Двадцять перше століття привнесло в наше, здавалося, розмірене життя корпоративно-фахових статусів та статик новітні технології, миттєві соціальні ліфти та комунікаційно-контентні динаміки, що стали можливими саме завдяки технологіям та посприяли масовому руху соцліфтами не лише в регіональному, національному, але й у глобальному масштабі.

Нині відкрилися масштабні можливості реалізації для спеціаліста будь-якого профілю, якщо він демонструє свою фахову інноваційність. При цьому байдуже, чи ти працюєш у царині високих технологій, чи виготовляєш продукцію hand made. Головним критерієм вибору є твоя унікальність, поєднана з високою професійністю, відповідальністю і партнерськими якостями. Тому такий працівник може бути затребуваний як у регіоні та країні проживання, так і на континенті чи у світі загалом.

Ми вже почали звикати до цього шаленого, як нам здавалося, ритму. Ми навіть придумали йому визначення – динаміки сучасного життя. Та раптом у наше буття увірвалися наддинаміки і «закрутили» публічний простір у шаленому ритмі комунікаційно-контентних реальностей, які стали унікальними не тільки за характеристиками порушених тем чи проблем, а й за темпами і швидкостями втримання та перехоплення уваги.

Сьогоднішнє становище у світі з пандемією коронавірусу Covid-19 це підтверджує практично щодня і показово. Тож констатуємо: воно фактично увібрало в себе статичність національної медицини, динаміки переміщення людських потоків і наддинаміки геостратегічно-дипломатичного, політичного, військового використання ситуації із поширенням вірусу, який долає кордони, межі і навіть зусилля світової спільноти щодо пандемічного захисту як за темпами, так і за масштабами ураження. Тому вважаємо за доцільне більш детально розібратися в цих процесах, щоб розуміти ситуацію, в якій ми всі перебуваємо.

Графічно сучасний стан національного (для остаточного висновку потрібне додаткове дослідження) інформаційного простору ілюструється наступною схемою різновидів системної функціональності (такі дослідження проводилися у Міністерстві оборони України у 2018-2019 рр.).

Головне, що демонструє ця схема, – ми з вами, як і все, що нас оточує, перебуваємо водночас у статиці та в динаміці. Тобто ми одночасно знаходимося в кількох вимірах, незалежно від нашого бажання, настрою, посадових обов’язків чи соціального стану.

Прикладом для розуміння може служити традиційне ставлення до інформації –з рівня простого ознайомлення зі станом справ пересічного громадянина (інформування) вона з часом перейшла в стан надлишковості і гіпертрофованості. Виникло явище (і повноцінний процес) існування потокового динамічного контенту, який змінив традиційне ставлення до управління і розуміння інформації. У статиці її завжди бракувало, а в динаміці вона надлишкова і прямує від позиції сенсаційності до стану втримання уваги. Тоді інформація отримує когнітивний функціонал емоційного стану як інструменту спонукання.

Розуміння інформації в динаміках потребує сталої практики, номенклатури масових послуг та сервісів контентного орієнтування в динаміках різного масштабу та щільності. Це дозволить ефективно бачити і розуміти сутності, контексти та перспективи тих чи інших процесів, які відбуваються одночасно в різних вимірах публічної швидкості.

Сучасна публічна динамічна дійсність існує як об’єктивна реальність. І це вже стала умова, яка впливає на наше життя і перспективи (а не лише на фах чи хобі). Якщо ми на цю дійсність і далі не будемо зважати, то досить швидко опинимося на узбіччі життя, не кажучи вже про кар’єру. То ж це реалії, які визначають наше існування незалежно від нашого бажання. Різниця в тому, що ми можемо управляти своїм життям в цьому процесі (це забезпечує успіх), а можемо плисти за течією (тоді нас супроводжуватимуть радше невдачі), до того ж у другому варіанті ми найімовірніше будемо виконувати волю інших і робити це мимоволі.

Ці процеси вимірюються як фізичними діями, так і сучасними технологіями ноосферності та плином глобалізації у публічній та звичайній життєвій сфері. Технології ноосферності у галузях зв’язку, глобальних комунікацій, діджитал-інфраструктурах, транспортних можливостей тощо – це використання досягнень глобальності для розширення умов життя і реалізації потенціалів громад, громадян у мирному житті без обмежень чи примусових фільтрів.

Сьогодні за наявності коронавірусної паніки ми спостерігаємо дивну річ – у нас немає потрібної й достатньої кількості інформації про наше середовище життя (населений пункт), проте нас безкінечно «бомбардують» повідомленнями про глобальні події. Ми пересвідчилися, що пандемія висвітлила проблему, наскільки ми незахищені, бо раніше повною мірою і не уявляли, що первинні соціально-життєві потреби у нас задовольнялися не логічно і доцільно, а досить нестало, якщо не випадково.

Увесь час традиційна медійна сучасність (рекламні інструменти та національно-регіональні медіаінструменти) переорієнтовували нашу увагу на інші масштаби життя – регіональний, національний, наднаціональний (континентальний, планетарний) рівні.

Переведення уваги з масштабу громади (населеного пункту) на загальнодержавний чи міжнародний рівень є рецидивом недемократичних засад колишньої комунізованої дійсності. Раніше ці системи управління були спрямовані на те, щоб знищувати наше розуміння і орієнтацію в межах власного життя і переводити увагу громад на інтереси метрополії. Ще один фактор такого стану місцевої інформації – висока вартість виготовлення щоденного медіапродукту на місцевому рівні, що до того ж вважалося неефективним на думку управлінців метрополії, націленої на геостратегічні інтереси і домінування у світі.

Так було раніше. Нині якісний стан інформації кардинально змінюється. Хочу наголосити: з позиції комунікаційно-контентної безпеки процеси публічної статики і динаміки не заперечують одна одну, а навпаки – взаємодоповнюють.

Однак взаємне доповнення можливе тоді, коли є чітке розуміння походження тих чи інших публічних процесів, відсутнє намагання домінування та є спільна праця на результат. Тобто при усвідомленні того, що всі виміри і характеристики публічності мають працювати на нас із вами, ми отримуємо потужний результат. Ця конвергентність (кросмедійність, мультимедійність), наприклад у медіа, відбулася вимушено, під тиском технологічних новинок та діджитал-епохи комунікаційно-контентних реальностей.

Цифрові формати та дані зазвичай домінують над технологіями творення, подачі та збереження змістів, смислів і сенсів. За умов потокового контенту і комунікаційних процесів глобалізованого характеру це вимагає від автора при підготовці якісних контентних розвідок використовувати інструменти статичності в поєднанні із швидкостями динамік та наддинамік комунікаційно-контентних потоків та реальностей.

Перший висновок: публічність у сучасному світі одночасно має характеристики статичності і динамічності. Це проявляється не лише в технологіях їхнього виробництва, а й у методах і шляхах сприйняття. Сам термін «публічність» походить із епохи статики. Тоді під публічністю розуміли будь-який привселюдний виступ (оголошення), при цьому особлива увага приділялася інформації політичного або суспільно-громадського значення.

Що відбулося в епоху глобалізації? З одного боку – уніфікація, тобто інформація стала сприйматися стандартно в різних точках планети, з другого – виросла масштабність, за якої будь-яка резонансна інформація місцевого рівня може (має потенціал) миттєво набути планетарну помітність. Тобто завдяки новітнім технологіям гіперлокальна подія легко трансформується в міжнародну. Це посилило увагу до середовищ життя – місцевих громад. Вони отримали нове визначення – «соціумні величини». До прикладу: невиплата зарплат десь на Закарпатті, яка призвела до перекриття місцевими мешканцями дороги, стає подією загальнодержавного масштабу. Перекриття вулиць і паління шин на Майдані в Києві як протест проти злочинних дій влади стає міжнародною подією. А перекриття дороги колонні, яка доставила до Нових Санжар Полтавської області на обсервацію людей із підозрою на коронавірус, спричиняє паніку та істерику в масштабах планети (зараз – безвідносно до спеціального привернення уваги до події).

Локальне стало глобальним за короткий час. Комунікаційну катастрофу фізично вичерпано, а явище залишилося в комунікаційно-ментальному бекграунді (соціальному і національному). Так ми отримали нову комунікаційно-контентну реальність. Вона набула спроможність до самостійного розвитку: подія зникла із зони глобальної і навіть національної уваги, однак й по тому розвивається своїми темпами, бо відбуваються судові процедури тощо.

Що тут контроверсійного? А те, що ми часто автоматично діємо з позиції (функціональних умов) статичності, а думаємо, що реагуємо адекватно динамічності світу, який нас оточує. Наведені вище приклади засвідчують трансформаційні якісні зміни в комунікаційно-контентних реальностях (публічності), які призвели до формування пріоритетів соціумного над національним і глобального над національним. З’явилася несподівана вертикаль взаємозв’язку і взаємодії: соціумне (локальне) – глобальне і навпаки.

Виникає питання: а де ж місце національного? Воно в теперішніх динаміках має стати адекватним стосовно викликів, які продукують і соціумне життя, і глобальне. Тобто реальність національного масштабу (а це переважно функція держави) потребує трансформації від ієрархічності минулих статусів до відповідального партнерства як щодо глобальної, так і до соціальної дійсності. Можна говорити, що тепер це вже тренд сучасності.

За будь-яких умов актуальним залишається питання інформаційної безпеки держави і суспільства. Саме визначення – родом із глибокої доіндустріальної статичності. І в цьому атавістичному стані вона фактично функціонує досі. В минулому інформбезпека оперувала корпоративною статусністю як умовно-базовою величиною. У нашому випадку (на схемі) вона окреслена як сенсаційність (реалізація функції інформування). Для набуття публічного статусу (в процесі пізнання) ця величина була двигуном традиційної медійності.

Сутність тодішніх винятково медійних процесів базувалася на явищі пізнання (когнітивності), яке у статиці (і навіть на перших етапах динаміки) було ключовим, бо орієнтувалося на стан індивіда і рівень його розвитку.

В контентних динаміках і наддинаміках ця потреба не зникла остаточно, однак стала другорядною, оскільки виявилася зануреною в потоки і фонову надлишковість контентних масивів. За таких умов нашим завданням є вироблення системи комунікаційно-контентної спроможності, яка б дозволяла пересічному споживачу вільно орієнтуватися в тенденціях потокових динамік та розуміти їх. Це дозволить утримувати увагу громадянина і громад на інформації державно-національного рівня і унеможливлювати перехоплення уваги суспільства технологічними центрами агресора.

В минулому публічний статус як величину, що відбувається в інформаційному просторі, презентували традиційні медійні засоби і стандарти викладення інформації: що, де, коли, хто тощо. В сучасному світі цього замало. Зараз у процес публічного представлення включені динамічні та наддинамічні вектори глобалізації (одночасні контентні проекції уніфікації глобалізаційних трансформацій та увага до локального як унікального, що живе (змінне), а не статичне (застигле, без продовження).

Публічність у динаміці і наддинаміці комунікаційно-контентної реальності зараз оперує можливостями різношвидкісного потокового контенту. Він має багатоманітні якості динаміки комунікаційного характеру, яка вимірюються темпоритмами сприйняття того чи іншого контенту.

Важливим тут є також і те, що традиційне інформування, яке нині надлишкове, втрачає першість, свою вагу, хоча і не зникає остаточно. Натомість первинної ваги набуває орієнтування в контентних потоках. А це досягається через розуміння динаміки комунікаційного процесу та знання природи контекстних явищ цієї динаміки.

Поряд із сенсаційністю у статиці (що трансформується в ексклюзивність у динаміках) найбільш вагомим якісним показником комунікаційно-контентного процесу є втримання в динаміці публічної, тобто комунікаційно-контентної, уваги.

Що є надважливим у статиці? Вплив: його масштаб та довжина цього впливу. Якщо ми не впливаємо на ситуацію, то програємо.

У динаміці на першу лінію важливості виходить системна динамічна публічна присутність, яка інерційно спрямовує вас у стани публічного або геостратегічно-дипломатичного домінування. Якщо ми в публічній динаміці не присутні, то не зможемо домінувати, відповідно – не досягнемо успіху.

На схемі ми представили комунікаційно-контентну безпеку як центр сучасних публічних процесів, що відбуваються в контентно-потоковому середовищі через комунікації. До речі, в контентно-потоковому середовищі ми всі перебуваємо постійно.

Ця схема лише умовно вказує на деякі характеристики, якими інформаційна безпека не могла оперувати ще вчора в статиці, бо не було технологій, масштабів, зрештою – масової потреби. Тобто не було можливостей, що є зараз.

Інформаційні потоки нині автономні і кожен може мати свій комунікаційний рівень. У медіаінформації превалює її якість, що передається через формати контентної подачі. Це вимагає особливих вмінь, навиків та компетенцій для підготовки інформації, розуміння її місця і важливості подальшого використання.

Ці динамічні процеси (як явище і реальність) відкриваються нам через комунікації і контент, що перетворився із другорядного на первинну величину сенсу існування ІТ-технологій, ІТ-безпеки, ІТ-перспективи. І тут виникає явище квантовості.

У квантовості як стані постійної включеності (за фізичним алгоритмом дії системи) і повсюдності (швидкості в цих технологічних системах космічні) це теж підтверджується різними проявами комунікаційно-контентних реальностей.

За принципами квантовості діє нинішній політичний режим РФ. Цього висновку фахівці Центру комунікаційної безпеки дійшли за результатами багаторічного аналізу дій путінців в Україні та світі. В глобальному світі технологічні центри московитів позиціонують ідеї (меседжі, наративи тощо) Кремля через застосування демократичних можливостей вільного суспільства в подачі і поширенні інформації. Подаючи власні пропагандистські напрацювання як інформаційну різноманітність, критичний погляд на подію чи факт і продукуючи їх через потужну мережу донесення цього масиву до споживача, путінці перехоплюють увагу громад на визначеній території. Більше того, у такий спосіб вони формують вигідну їм систему так званого критичного мислення (через сумнів, підозру, побоювання, роздратування тощо) і згодом нав’язують альтернативне сприйняття дійсності.

Сьогодні ми вже констатуємо, що путінці стали глобальними публічними модераторами у світі позицій та розумінь, тобто глобальний світ часто зважає на позицію Кремля і вважає її вагомою, а в окремих випадках – безальтернативною.

Це підтверджує ще один висновок: потокові контентні явища нині домінують як фактори впливу та нейтралізації людей, громад, країн, континентів чи світу загалом.

Ми наполягаємо на необхідності зміщення підходів до розуміння та використання контентних потоків та комунікаційних динамік. Дослідження Центру комунікаційно-контентної безпеки та практичні кейси з колегами із сфери кіберзахисту підтверджують, що якісно нова реальність, в якій ми всі присутні, вимагає від нас синергії фахів, розумінь, вмінь, компетенцій і кейсів, які до того ж мають оперувати категоріями гігієни. А гігієна – медіа, кібер, діжитал та комунікаційно-контентна – стає нашою життєвою необхідністю.

Григорій Любовець, Валерій Король (ГО “Центр ККБ”)

1 Comment on "Контраверсійність сучасного публічного простору: єдність і протиріччя статики, динаміки та наддинаміки"

  1. Muchas gracias. ?Como puedo iniciar sesion?

Leave a comment

Your email address will not be published.


*