ЗАЕС: глобальний атомний тероризм Путіна як варіант виходу з війни

Четвертого березня о 01.55 після прицільних обстрілів військами РФ на Запорізькій АЕС спалахнула пожежа.

Світ постав перед новим безпековим викликом – глобальним гібридним тероризмом (ГГТ).

Тероризм не є новітнім винаходом людства, він існує з давніх-давен. Однак у нашій свідомості вкорінилася думка, що терористами є окремі особи чи нечисленні організації з коротким часовим терміном реалізації. Ситуація набула нової якості з появою ІД (до 29 червня 2014 року ІДІЛ) – невизнаної ісламістської терористичної держави, штучного утворення на базі десятка радикальних ісламістських угруповань. Тоді світ напружився і почав вживати необхідних заходів.

Тепер же, з початком повномасштабної агресії путінської Росії проти України, ми зіткнулися із зовсім іншою якістю тероризму, ключовою характеристикою якого є його глобальність. І ще один ключ – апологетом ГГТ нині є держава з потужним ядерним потенціалом, довкола якої групуються терористичні утворення меншого масштабу. Путінська Росія очолює світові сили неоварварства, які вже вступили у відчайдушне протистояння з планетною цивілізацією.

Світ поділився надвоє, межа між цивілізацією і неоварварством є зараз визначальною для майбутнього людства. Співіснування цих взаємовиключень не може бути постійним, бо тоді це стан безперервної війни на знищення, що і демонструє ось уже десятий день путінська кліка. Війна з Україною мала стати апофеозом неоімперської політики сучасної Московії і демонстрацією можливостей перед пред’явленням останнього ультиматуму світовій демократії. Не вийшло. На захист демократичних устоїв планети стала Україна, яка за тридцять років існування в уяві і сприйнятті деяких грандів міжнародної політики так і не вийшла за межі московського позиціонування. І сьогодні світ дивиться на нас із подивом і захватом.

Але війна триває. І її завершення ховається в імлі залісських боліт.

Нічний напад на ЗАЕС – це не випадковий рубіж для окупаційно-терористичних угруповань путінців на території України. Вони знали, куди і для чого йдуть. Вони йшли нищити цивільний режимний об’єкт, руйнування якого становить загрозу щонайменше безпеці Європи. І невипадково це завдання поклали на кадировців, бо вони не задають зайвих запитань, їх не цікавить рівень атомної небезпеки. Згадаймо історію захоплення Чорнобильської АЕС, коли підрозділи кадировців гасали на танках по «рудому лісу», куди не можна заходити через підвищений рівень радіації. Тобто в обох випадках задіювалися саме бандити Кадирова, що свідчить про планування цих захоплень і єдиний замисел.

Не виключаємо, що захоплення АЕС є know-how, запасним планом Кремля щодо перехоплення ініціативи, якщо вторгнення потрібно буде згортати. Це може бути лінією рятування Путіна у критичній для нього ситуації виходу з війни в Україні, а така може скластися за результатами скоординованих дій наших партнерів. Тому двосторонні домовленості можуть упертися в прямий шантаж руйнування ЗАЕС та теракту на ЧАЕС. Не слід забувати, що в зоні потенційної небезпеки може опинитися і Південноукраїнська АЕС.

Питання безпеки атомних станцій в Україні в цій ситуації виходить за межі країни і потребує цивілізаційних відповідей. Ці відповіді лягають в основу структури майбутньої світової системи безпеки, над формуванням якої провідні країни «б’ються» з 2014 року. І тому українська влада має невідкладно виходити на партнерів із пропозицією створення міжнародних інфраструктурних сервісів, які б опікувалися проблемами безпеки атомних електростанцій в онлайн-режимі з єдиного координаційного центру негайного реагування. Централізована система захисту АЕС  в подальшому унеможливить такі ситуації.

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки»