Знущання гуманітарним коридором

Вранці у вівторок, 8 березня, для Сум запрацював гуманітарний коридор під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста та за сприяння низки іноземних посольств в Україні. Українська влада забезпечила необхідний транспорт та налагодила організацію виїзду. Як повідомив у своєму телеграм–каналі, керівник обласної військової адміністрації Дмитро Живицький: «зелений коридор діє». Сумчани залишають місто.

Це перше за 13 днів війни дотримання домовленостей агресором щодо рятування мирних мешканців, які потерпають від безперервного нищення путінськими окупантами.

Ситуація в Харкові, Маріуполі, інших містах, які потребують гуманітарного коридору, залишається на совісті окупантів. Як заявило Міністерство закордонних справ України, напередодні, 7 березня, всупереч досягнутим домовленостям, «РФ вчергове зірвала відкриття гуманітарних коридорів евакуації цивільного населення із оточених міст у Київській, Харківській, Донецькій та Херсонській областях». За заявою Офісу Президента України, відкриття термінових гуманітарних коридорів потребують населені пункти, розташовані «в Сумській (напрями Суми, Шостка, Ромни, Конотоп, Охтирка), Чернігівській (східна та північна частини Чернігівщини), Харківській (уся область, крім південно-східної частини), Київській (Буча, Ірпінь, Вишгород, Іванків, Васильків, Бородянка), Миколаївській (Баштанський, Снігурівський, Березнегуватський напрями), Запорізькій (Токмацький, Бердянський, Великобілозерський напрями), Херсонській (Чаплинка, Каланчак, Генічеський та Новокаховський напрями), Луганській та Донецькій областях (Волноваський, Маріупольський райони) тощо».

Щоб зірвати евакуацію мешканців міста Ірпінь, як повідомив мер міста Олександр Маркушин, окупанти підірвали залізничну колію. При вивезенні людей автотранспортом загарбники цілеспрямовано стріляли у біженців. Та верхом цинічності окупантів стали їхні дії при евакуації мешканців Маріуполя єдиним, визначеним обома сторонами, маршрутом. Коли українські оборонці розчистили дороги від мін, зняли інженерні загородження тощо, окупанти не випустили дітей, жінок, літніх людей з міста. Натомість ворог розпочав атаку саме в напрямку гуманітарного коридору. Командування ООС заявило, що «такі дії російських нелюдів є нічим іншим, як геноцидом народу України».

Тут варто згадати історію виходу українських військ «зеленим коридором» з Іловайська. Тоді гуманітарний коридор був відкритий за особистим зверненням В. Путіна. І, очевидно, за його наказом українські війська були розстріляні.

Та окупанти вразили своєю варварською ницістю 9 березня, коли навмисно бомбували пологовий будинок у Маріуполі. В тому, що це була усвідомлена і спеціально продумана акція з боку російської влади немає жодного сумніву – за 4 години до бомбового удару представниця МЗС РФ Захарова на брифінгу назвала цих самих жінок-породіль нацбатами, а місця для народження дітей – вогневими позиціями. Тому в міжнародної громади не може бути сумніву, що Росія спеціально вбивала мирних людей.

Це не перша така дія путінських терористів за останні дні. Російська сторона неодноразово порушувала домовленості про “зелений коридор” і починала обстріли. Тобто окупанти використовують гуманітарні коридори задля забезпечення свого просування. А самі гуманітарні коридори вони намагаються в ультимативній формі спрямувати до Росії і Білорусі. Більше того, начальник центру управління обороною РФ М. Мізінцев зробив заяву, що 2,5 млн українців “звернулися з проханням евакуювати їх до Росії”, при цьому не надавши жодних підтверджень своїм словам.

Це викликає обурення не лише українського суспільства і влади, а й представників світової громади. Пропозицію РФ щодо гуманітарних коридорів, спрямованих до країн-агресорів, посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер у виступі у Відні 7 березня назвав “вершиною цинізму”.

Тактика ницості, обману, ігнорування законів конвенційної війни, порушення будь-яких цивілізаційних норм, на жаль, стала вже звичною для країни, яка умовно називається Російською Федерацією, а по суті залишається московитською неоімперією.

Мусимо констатувати, що традиційною тактикою московитів є підміна понять і викривлення сутності реалій. Для цього вони свого часу придумали термін-мем «постправда».

Україна з цим стикається принаймні з 2014 року. Достатньо згадати так звані гуманітарні конвої, які направлялися на Схід України. Путінці невипадково представляли це світові як рятування населення Донбасу. Тема гуманітарних катастроф і надання відповідної допомоги міжнародною громадою сприймається досить позитивно. Емпатія – доволі сильна річ, і на неї кремлівські технологи робили ставку.

Насправді ж кожен «гумконвой» на окуповану територію мав фіксуватися українською владою як офіційне вторгнення путінського режиму в Україну. І цю позицію варто було доносити до світової громади.

Те саме стосується і гуманітарних коридорів. Погоджуючись на відкриття, окупанти часто використовують їх для виконання власних тактичних завдань і що, найстрашніше, – для холоднокровного вбивства мирних людей. Як визнав один із полонених московитів, такий наказ вони отримали від своїх командирів.

Мирні переговори, двосторонні домовленості, гуманітарний конвой, гуманітарний коридор – ці та інші терміни й поняття конвенційної війни, які спрацьовували в минулих протистояннях, путінська воєнщина та кремлівська адміністрація перетворили на елементи тактики та геостратегічної зброї проти демократії.

Війна, яку розв’язав Путін проти України ще 2014 року, зруйнувала систему світової безпеки. За вісім наступних років міжнародна спільнота так і не дійшла думки щодо можливих варіантів збереження планети. Повномасштабна агресія Кремля проти України (насправді – світу) у лютому 2022 року засвідчила новий феномен сучасності – міжнародна спільнота визнає політичний режим нинішньої Росії агресором, готова його ізолювати і чавити економічно, однак примара ядерної війни зупиняє її від фізичної участі у приборканні глобального терориста. Такий шлях аж ніяк не зменшує небезпеку світової війни, лише відтягує її початок.

Агресія Кремля проти України ще раз продемонструвала, що ми маємо справу із підміною сутності міжнародного права і його термінів, коли вони використовуються окупантами з діаметрально протилежною метою. Маємо справу із технологіями руйнування та нищення цивільного цивілізованого життя.

Путінізм генерує через гуманітарні інструменти розв’язання безпекових проблем чергові пастки, переводячи реальні події в імітаційний стан, в якому намагається нав’язати домінування атмосфери абсолютного страху і тваринного виживання.

Світ тривалий час балансує на межі можливості утримання миру і забезпечення перспективи демократичного розвитку для міжнародної спільноти. Зараз ми перебуваємо у точці біфуркації і будь-який помах крилом «чорного лебедя» може стати останнім для нашої великої і водночас крихкої планети.

Світова громада стала на бік України. Ми отримали безпрецедентну підтримку на офіційному міжнародному рівні – 141 країна на засіданні Генеральної Асамблеї ООН голосувала за резолюцію, яка вимагає від Росії вивести війська з України. Потужна військова допомога дає українцям можливість ефективно боронити рідну землю та щодень нищити уявну велич РФ – країни, яку завжди боялися у світі.

І сьогодні міжнародна спільнота дивиться на Україну з надією. Очевидно, що нова архітектура  світової безпеки нині проступає саме на сплюндрованих ракетами й бомбами, понівечених танками й бронемашинами ворога, утім незламних українських теренах.

Валерій Король, Григорій Любовець,

ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки»