Голод як важіль досягнення мети апологета глобального гібридного тероризму – путінської росії

«Зерновий коридор», який завдяки зусиллям ООН і Туреччини запрацював у серпні минулого року, дозволив втримати ситуацію з продовольством у світі, передусім на Глобальному Півдні, під контролем. Українське збіжжя, яке морським та частково сухопутним шляхом доправлялося до споживачів, дало змогу не допустити голоду, насамперед, в африканських країнах.

Росія погодилася на функціонування «зернового коридору», виходячи із власних інтересів, адже вона теж збувала значну частину власного врожаю. Крім того, кремль таким чином отримав можливість увійти в переговорний процес з провідними країнами та ООН і добиватися зняття чи призупинення накладених раніше санкцій. Ці торги були не дуже вдалими і кілька разів росія призупиняла дію «зернового коридору», знаходячи формальні приводи. Наприклад, таким приводом у жовтні минулого року став вибух у Севастопольській бухті. Однак, коли постачання продовольства продовжилося без участі росії, та швиденько змінила свою позицію.

Цього разу кремль, зупиняючи свою участь у «зерновому коридорі», діяв більш методично. До ООН був направлений відповідний лист про вихід із “зернової угоди”, що спричинило переполох в організації. Генсек А. Гутерреш надіслав Путіну листа із закликом зберегти «зернову угоду», таким чином піднявши диктатора знову до рівня договірної особи.

Відомство лаврова, яке до цих пір вважається міністерством закордонних справ росії, опублікувало заяву з планом дій москви. Головними кроками рф є відкликання гарантій безпеки судноплавства на Чорному морі та закриття морського гуманітарного коридору, відновлення режиму “тимчасово небезпечного району” у північно-західній акваторії Чорного моря, розформування Спільного координаційного центру у Стамбулі. Відновлення” зернової угоди, на думку москви, можливе лише “за отримання конкретних результатів”.

Ще у травні цього року росія намагалася вчинити демарш щодо «зернового коридору», черговий термін дії якого завершувався 18 числа. Напередодні москва висунула низку вимог для продовження угоди, серед яких перепідключення Россільгоспбанку до SWIFT, поновлення постачання сільгосптехніки, запчастин і сервісного обслуговування, скасування обмежень на страхування та перестрахування плюс зняття заборони на доступ до портів, відновлення роботи аміакопроводу «Тольятті – Одеса», розблокування закордонних активів і рахунків російських компаній, пов’язаних із виробництвом і транспортуванням продовольства та добрив.

На шантаж кремля світове співтовариство не погодилося і вимоги кремля задоволені не були. То ж дія угоди продовжилася попри невдоволення москви.

У липні ц.р. Росія зупинила участь у зерновій угоді, що припиняє експорт українського зерна з чорноморських портів. Такі дії кремля є серйозним ударом по міжнародній безпеці. Адже українське збіжжя займало значну частку світового ринку. До широкомасштабного вторгнення росії в Україну, наша країна щороку експортувала близько 60 мільйонів тонн зерна, яке отримували зокрема Китай, Єгипет, Туреччина, Індонезія, Іспанія, Нідерланди, Пакистан, Лівія, Туніс, Іран. Міністерство аграрної політики України зазначило, що лише за 2021 рік наша держава забезпечила світовий ринок продовольством, яке еквівалентне харчуванню близько 400 мільйонів осіб. Основним шляхом доправлення продовольства на світові ринки був морський. За офіційними даними, за час функціонування угоди морем було експортовано майже 33 мільйони тонн українських продуктів до 45 країн світу. Як зазначають у Мінвідновленні, «додаткові 25 мільйонів тонн світ не отримав через саботаж росії. Але і при цих показниках, за даними ООН, вдалось знизити світові ціни на продовольство на 22%. Це є прямим свідченням, що зернова угода потрібна світу».

Таким чином, росія своїми діями вчиняє ще один злочин – створює передумови для виникнення голоду в країнах, передусім, Глобального Півдня.

Ця дія москви і особисто путіна є цілком свідомою. Втративши надію на те, що за допомогою шантажу та тиску можна добитися поступок, кремль застосував вже апробовану раніше тактику створення гуманітарної катастрофи. Цього разу глобальний гібридний терорист, яким є за фактом росія має намір спричинити масовий голод.

На який ефект розраховує путін у цьому випадку? Приблизно на такий самий, як свого часу (2015 рік), коли росія долучилася до створення міграційних потоків до Європи з країн Африки та Близького Сходу. Для цього застосовувалися різні методи впливу, зокрема й фізичні, але активно діяла пропаганда, спонукаючи тисячі людей до переміщення. Так, друг путіна сирійський диктатор Б. Асад на державному телебаченні запустив масову пропагандистську кампанію, метою якої було примушення людей до міграції. Ця інформаційна кампанія будувалася за лекалами російських пропагандистів.

Тоді за 7 місяців 2015 року до Європи прибуло більше 300 000 мігрантів і це стало величезною проблемою для європейців. Зараз загроза міграційної навали є ще більшою, оскільки країни ЄС переповнені біженцями з України.

Таким чином, мета путіна є цілком прагматичною – наслідком припинення «зернового коридору» стає голод у країнах Глобального півдня, це спричиняє міграційні потоки до Європи, в Європі виникають середовища етнічних протистоянь, які призводять до порушення громадського порядку, а далі ситуація розвиватиметься у напрямку зростання праворадикальних настроїв та, у перспективі, приходу до влади правих партій на кшталт «Альтернативи для Німеччини» чи французького «Національного об’єднання». Політичний ландшафт у цьому випадку, за задумом путіна, змінюється кардинально, європейські лідери, нехай не всі, стають його друзями. Ця спрощена схема можливих наслідків припинення дії «зернової угоди» насправді має всі підстави для реалізації путінськими спецслужбами та сателітами в різних країнах світу, хоча й без впевненості у її успіху. У будь-якому випадку, такий сценарій з можливими варіантами країнам ЄС і НАТО варто мати на увазі і відслідковувати в межах Європи.

Хто може зупинити такий план кремля? Навряд чи варто розраховувати на ООН. Більше року широкомасштабної агресії рф проти України продемонстрував неспроможність цієї організації радикально вирішувати проблеми міжнародної безпеки. Більше того, в окремих випадках дії посадовців ООН співпадають з інтересами москви, хоча це не можна вважати чимось навмисним. ЄС діятиме економічними методами, тобто санкціями, але їхній вплив ефективний в довготривалому часі. США в цьому випадку, ймовірно, дотримуватиметься лінії ЄС, хоча й проявлятиме потужні дипломатичні зусилля, намагаючись долучити до відповіді Туреччину, Китай та країни Африканського Союзу, за спиною якого видніється тінь того ж Пекіна.

Таким чином ми бачимо двох глобальних гравців, які можуть зупинити терористичні дії рф щодо припинення функціонування «зернового коридору» – Туреччину і Китай.

Президент Туреччини Р. Ердоган заявив, що очікує продовження «зернової угоди» і має намір про це говорити з путіним. Китай теж сподівається на продовження дії Чорноморської зернової угоди, про що оголосило його МЗС. Думка цих двох важковаговиків міжнародної політики, найімовірніше, буде почута у москві, оскільки економіка рф тримається якраз за рахунок Китаю і Туреччини.

На нашу думку, у цій ситуації міжнародній громаді варто прислухатися до позиції України. Її чітко висловив Президент України В. Зеленський, заявивши, що Україна готова продовжити дію “зернової угоди” без Росії і звернеться з цього приводу до посередників угоди – ООН та Туреччини.

Зараз світ має шанс ліквідувати шантаж кремля і особисто путіна, продовживши дію угоди без рф. Такий крок міжнародної спільноти вплине і на весь подальший процес міжнародних відносин, оскільки вага росії впаде і вона більше не зможе нав’язувати свою волю навіть країнам-сателітам. Вплине це і на прискорення завершення російсько-української війни.

Шантаж росії може стати бумерангом для путінського режиму і це було б закономірним результатом довготривалого гібридного тероризування кремлем світу. Питання в тому, чи погодяться зацікавлені у продовжені дії угоди гравці на такий удар по кремлю?

За межами можливого сценарію дій щодо реагування на припинення росією дії зернової угоди залишається тема комунікаційно-контентної присутності України у світі, зокрема на африканському континенті.

Червневий візит до України (згодом до рф) делегації глав африканських держав та урядів на чолі з президентом Південноафриканської республіки С. Рамафосою заклала непогані підвалини для подальшого співробітництва і донесення позиції офіційного Києва до африканських народів. Таку можливість слід розвивати, тим паче, що саме Африка потрапляє у вир турбулентності, викликаної діями москви. Навряд-чи хтось із африканських лідерів бажає заворушень у власній країні, спричинених голодом. То ж є шанс «перетягнути» традиційних симпатиків росії на український бік.

Інформаційний складник міжнародного позиціонування України в минулому часто залишався нереалізованим. Нині час змінити цю ситуацію.

ГО «Центр ККБ»