Окупація АРК як геостратегічний полігон практик глобального гібридного тероризму рф

З позиції парадигми комунікаційно-контентної безпеки, яка оперує ситуативно-версійною комунікаційністю та потоковим контентом, намагання окупації АРК України сучасною Московією розпочалася на новому технологічно-ментальному рівні 24 серпня 1991 року. Ця дата – День Незалежності – стала сакральною для України і чорним днем для Кремля.

Разом з Україною практично почав відроджуватися Крим як українська земля, де вагома роль історично належить кримськотатарському народу. Несприйняття української незалежності московським політикумом одразу перевело нашу країну в категорію геостратегічного полігону політико-економічних впливів як безпосередньо з боку керівництва тодішньої Росії, так і тиску на Україну з боку Кремля через політичні та дипломатичні фігури Заходу.

Базовою технологією післяєльцинської експансії в Україні стали медіа, до яких згодом додалися діджитал інструменти, а нині ще й цифровий світ сервісів, платформ та геостратегічного ландшафту. І Крим був обраний конкретною територіальною точкою апробації Кремлем комунікаційно-контентних технологій формування потрібного суспільно-політичного середовища.

Путінці, готуючись до загарбання пів острова, на початку 2000-х кинули всі сили на «імплементацію» «руского міра» в інформаційний простір Криму. Ця робота велася за допомогою російських ЗМІ, присутніх на пів острові, а також місцевих видань, які належали орієнтованим на РФ організаціям і особам та виходили російською мовою. Серйозної протидії з боку української влади не велося, а опір, який чинили нечисленні українські громадські організації, ЗМІ та активісти не спроможні були переламати ситуацію. Тому ідея «руского міра» до 2014 року вкорінилася у свідомість більшості пересічних кримчан, значна частина з яких зберігала різнопорядкові зв’язки з РФ.

Коли путінський режим направив в Крим так званих зелених чоловічків, а по суті окупаційні підрозділи, 26 лютого 2014 року тисячі кримських татар вийшли на спротив повзучому путінізму, що захоплював пів острів. Однак підтримки цей рух не отримав.

Тут слід зауважити, що у складі ЗСУ, які дислокувалися в АРК напередодні 2014 року, відсоток кримськотатарських громадян був досить незначний. Це, на нашу думку, вплинуло на рівень і формат спротиву гібридно-терористичній окупації пів острова путінським режимом.

Після загарбання у 2014 році пів остров став когнітивно-ментальною резервацією, де права народів та громадян були не лише анульовані, а й вихолощені в угоду путінській воєнщині. Крим став місцем концентрації путінізму.

Готуючись до фізичної окупації Криму, путінці вчиняли заходи щодо контентних впливів в інформаційному просторі пів острова. Для цього застосовувалися відповідні технологічні рішення, зокрема щодо цифрового представлення АРК на карті світу.

Свого часу автор отримав інформацію від менеджменту міжрегіональної філії ІА «Контекст-медіа» в Автономній Республіці Крим, що наприкінці 2012 року служби підтримки московського пошуковика «Яндекс» отримали вказівки з Москви з першого січня 2013 історію населених пунктів, визначних місць та відомих осіб пів острова представляти виключно через прив’язку до історії російської імперії, без врахування українського чи кримськотатарського контексту.

Тоді стало зрозуміло, що путінська РФ мислить категоріями геостратегічного поневолення країн та народів. Згодом прийшло усвідомлення, що сучасна Московія планувала не просто окупацію, а саме геноцидну агресію, яка мала забезпечити тотальне знищення українського та кримськотатарського народу, чи представників інших національних спільнот Криму.

Однак ще у 2013 році стало зрозуміло, що заміна такого масиву контенту щодо сотень матеріалів з конкретною географічною прив’язкою є прецедентом, який надалі може отримати розширення. До того ж, це вказувало на те, що на бізнес-сервіс «Яндекс» мають вплив російські спецслужби, якщо він не знаходиться під їх повним контролем. Такі факти стали підтвердженням того, що путінський режим оперує контентом як зброєю, більше того, застосовує цей підхід в різних комунікаційних сервісах світового рівня.

Через декілька років в ході дослідження національного інформаційного простору та впливу на його функціонування з боку передусім Російської федерації, ми дійшли висновку, що комунікаційно-контентні засоби для путінців стали ресурсом, способом та технологією для реалізації різних форматів глобального гібридного тероризму.

Щодо України, то геостратегічні технології Кремля передбачали насамперед застосування гібридно-месіанських агресій (ідея рятування). Це один з напрямів когнітивно-ментальної окупації путінцями тих країн і народів, які представляють інтерес для Кремля.

Щодо Криму, то особливістю цього процесу було ще й те, що путінці активно використовували радянський геноцидний міф, що підтримувався з часів Другої світової війни, про масову депортацію Сталіним кримськотатарського народу як народу-злочинця.

Важливо пам’ятати, що АРК був для Москви, за будь-якого режиму в Кремлі, рекреаційно-силовою геопозицією особливого значення. Саме тому в СРСР пів острів був більше воєнною базою, з території якої Радянський Союз міг погрожувати значній частині країн НАТО.

Атмосфера сучасного геостратегічного ландшафту кримського півострова сьогодні є особливим місцем для відпрацювання моделі когнітивної деокупації АРК України. Така робота здійснюється і вже публічно презентована «Стратегія когнітивної деокупації Криму». Це практично перший крок до глибинної когнітивної деокупації не лише пів острова, а й всієї території України, яка, на жаль, до цих пір має наслідки когнітивної ерозії різних часів, епох та періодів.

Технологія путінського режиму, що оперує практиками глобального гібридного тероризму у світлі десяти років окупації АРК України, виражається, зокрема, в інтенсивному нав’язуванні гібридно-месіанської, агресивної за суттю і виконанням, ідеї про так зване «повернення Криму до РФ». На противагу маємо тут публічно оперувати сучасним фактом існування державності РФ виключно в правових межах, а саме – РФ створена у 1992 році, тому немає ніякого юридичного стосунку до АРК України. Про це і слід говорити скрізь і з усіма у світі. Публічна асоціація нинішньої РФ з усталеним історичним терміном «Росія», що вміщає в себе (в інтересах Кремля) історію царської Росії, РРФСР, СРСР та РФ – це ніщо інше як технологічно-когнітивні намагання в гібридний і досить агресивний спосіб переписати історію України. А це, саме по собі, є реальним руйнуванням міжнародного права.

До того ж, маємо усвідомити, що протягом 10 років тимчасової окупації АРК, окрім фізичного тиску, тероризування, шантажу, катувань та поневолення громадян України на пів острові, загарбники застосовували ще й потужні контентно-комунікаційні практики глобального гібридного тероризму. Це підтверджує нашу тезу про АРК як геостратегічний полігон умовної путінської Російської Федерації, де вона відпрацьовує технологічні рішення для подальшого застосування у світі.

На які позиції в контексті окупації Криму путінською РФ маємо передусім звертати увагу?

Геостратегічне значення Криму. АРК України відігравала важливу роль у геополітичних планах путінської РФ, яка бачила його як ключову територію для зміцнення своєї влади в Чорноморському регіоні та забезпечення власної безпеки, а також плацдармом для геостратегічного домінування через розміщення різних видів зброї, зокрема стратегічної (включаючи компоненти ядерного нападу та космічного втручання).

Глобальний гібридний тероризм. Путінська РФ використовувала різноманітні гібридні терористичні методи, включаючи збройну агресію, інформаційну пропаганду, економічний тиск та політичні маніпуляції, для досягнення своїх цілей в Криму завжди, але особливо комплексно з 2014 року.

Маніпуляція контентом і комунікаціями. Путінська РФ активно маніпулювала контентом та комунікаціями, щоб впливати на громадську думку як у самому Криму, так і в міжнародному співтоваристві, створюючи сприятливу атмосферу для легітимізації своєї експансійної та окупаційної політики.

Наслідки для безпеки регіону і світу. Тимчасова окупація АРК України стала серйозною загрозою для безпеки не лише України, а й для міжнародного співтовариства, адже РФ зруйнувала територіальну цілісність нашої країни, принципи міжнародного права та Статут ООН.

Путінська РФ використовує АРК України як лабораторію для тестування та впровадження нових та складних стратегій воєнно-політичного впливу на світовій арені. Десятилітня окупація Криму стала не лише актом, а й технологічно-геостратегічним процесом імплементації геноцидної агресії нового типу. До того ж, це ще й демонстрація комунікаційно-контентної сили та влади РФ над регіоном, а також когнітивної «перебудови» розуміння історії Криму та України (що демонструє, наприклад, Ілон Маск у своїх контрверсійних, але ворожих для України, сентенціях про так званий «рускій Крим»).

Висновок полягає в тому, що окупація АРК Росією не є випадковою або виключно регіональною подією. Вона є складною геополітичною стратегією Кремля, що передбачає впровадження глобальних гібридних терористичних практик з метою забезпечення власних інтересів та впливу на міжнародній арені.

Отже, окупація АРК відображає комплексну геостратегічну технологію-стратегію РФ по відношенню до своїх сусідів і партнерів, яка використовується для досягнення геополітичних та геостратегічних цілей через впровадження практик глобального гібридного тероризму.

Григорій Любовець