У Європі нарешті почали усвідомлювати глибину загрози від путінського режиму нинішньої РФ. Масштаб цієї загрози сформулював в інтерв’ю DW президент Федеральної розвідувальної служби Німеччини Бруно Каль (Bruno Kahl): «Справжня мета Путіна – не лише Україна, а й новий світовий порядок. Відсунення захисту НАТО і розширення сфери впливу Росії на Захід. Бажано без американців у Європі». Президент BND вважає, що раннє завершення війни в Україні дозволить росіянам «використати свою енергію там, де вони дійсно цього хочуть, а саме проти Європи».
Раніше, восени 2024 року, Бруно Каль попереджав, що Росія продовжує готуватися до реальної військової конфронтації з країнами Заходу, але перед цим може спробувати досягти роз’єднаності між членами Північноатлантичного альянсу.
Фіксація німецькою розвідкою того факту, що мета Путіна – не просто реваншизм, а створення нового світового порядку, офіційно закріплює масштаб глобальної геноцидної агресії, про яку ми говоримо вже давно. Це підтверджує, що РФ – лише один з інструментів цієї агресії, а не її єдина суть. Путініська РФ як держава має всі шанси не дожити до 2030 року у своєму нинішньому вигляді. Її ресурси, демографія, внутрішні кризи та зовнішній тиск – усе вказує на загрозу розпаду.
Колективний путінізм (сучасні ідеологічні постулати) як глобальна мережа (РФ, КНР, Іран, Північна Корея, мережі проксі-груп) може пережити нинішній політичний режим РФ та адаптуватися до нових умов, змінюючи свою структуру за рахунок нових членів.
Німецька розвідка розглядає лише РФ як основного гравця, який намагається зруйнувати світопорядок. Це критична помилка, бо дозволяє колективному путінізму залишатися поза фокусом основних стратегій Заходу. РФ може/має зникнути як держава, але колективний путінізм триватиме, якщо не буде ліквідовано його мережеві структури та ідеологічний фундамент.
Ситуація вимагає не просто перемоги над РФ, а цілісної стратегії депутінізації на глокальному рівні. 2030 рік – це не зафіксована межа існування путінізму, а довільна межа виживання РФ. Колективний путінізм може змінювати маски, але він вже отримав стратегічну фіксацію як глобальна загроза. І демократичний світ, передусім, Європа, має невідкладно зайнятися радикальним усуненням цієї загрози.
Віктор Вельбик, Валерій Скрипнюк, ГО «Центр ККБ»
Ілюстрація: з відкритих джерел