Трамп як дзеркальний союзник Путіна

Дії адміністрації Трампа – запровадження нових мит для країн світу –призведуть до розриву світової економіки. Ця думка премʼєр-міністра Канади Марка Карні найточніше відображає суть нововведень президента США. Карні охарактеризував ситуацію як одночасно «трагедію і нову реальність».

Маємо вже говорити не просто про політичну риторику чи тактичні торгові суперечки авторства Трампа, а про цивілізаційний злам, що оголює сутнісні параметри нової глобальної кризи лідерства, відповідальності й права.

Бравада Дональда Трампа щодо «митного армагедона», яку він подає у риториці шоумена-цілителя, нібито як «операцію, що оздоровить усіх», не має жодного стосунку до справжнього процвітання США. Тим більше – до тієї моделі США, де економіка функціонувала як ритм біржової співвідповідальності, а акціонерний капітал виступав не лише як приватна ініціатива, а як форма відповідальної участі у глобальній архітектоніці мирного обігу активів економіки США.

Трамп блефує, і робить це в цинічному псевдостилі колективного путінізму. Бо ставки мит – це не результат багатофакторного аналізу і не інструмент складної двосторонньої дипломатії. У версії Трампа все примітивізовано до цифрової агресії, бо брали дефіцит товарообміну США з конкретною країною, ділили на фінансовий обсяг імпорту та кількість одиниць товарної номенклатури – і так отримували відсоток «несправедливості», яку треба «виправити» митом. Це – не стратегія, а маргіналізований цифровий шантаж.

Подібна арифметика з нотками геополітичного цинізму не просто руйнує репутацію США – вона профанує саме поняття будь-якого партнерства з адміністрацією США. Уявлення Трампа про те, що світ вишикується в чергу з інвестиціями до США після приниження, є абсурдом в епоху, коли країни-учасники глобального порядку керуються гідністю, взаємністю та ідентичністю. Руйнувати слід диктатури, але не країни цивілізації.

Сучасний глокальний світ – це мережа відповідальних середовищ, горизонт партнерства, а не гольф-поле, де кожна країна – лунка, а Трамп – гравець, який силоміць заганяє глобальні процеси до цих лунок своїх митних фантазій. Трамп – це мислення минулого, яке він намагається зробити майбутнім.

Рішення адміністрації Трампа — це вже не торговельна політика, а форма глокального економічного удару, який спровокував світовий біржовий ступор та геостратегічний резонанс. Удар США митами по всьому світу призвів до глибокого політико-інституційного відлуння. Канада фактично претендує на вакантне моральне лідерство, стаючи гарантом стабільності, що втрачає США. МВФ, зазвичай обережний, офіційно визнає ризики глобальної фінансової нестабільності, викликані американськими діями. Натомість Норвегія прямо звинувачує США в порушенні 2-го пункту Статуту НАТО, який вимагає поваги до миру, права і порядку – і це формальна підстава для ревізії союзу.

Формується цинічний економічний волюнтаризм: економічна агресія Трампа не має чіткої мети, завершення або компромісу – це деструктивна динаміка без горизонту, що приречена на нескінченну ескалацію. Тому ця економічна вакханалія породжує «агресію, яка не має переможців», бо вона заперечує саму логіку геостратегічного співіснування вільного світу демократії.

Якщо мита викличуть масштабну глобальну відповідь (а президент Європейської комісії фон дер Ляєн вже оголосила про завершення підготовки контрзаходів), то експорт США різко скоротиться; внутрішній ринок поглине інфляція (цієї позиції дотримується очільниця МЗС ФРН А. Бербок); ВПК США, що залежить від глобального ланцюга постачання, може втратити конкурентоздатність, а союзники в НАТО почнуть переосмислювати суть Альянсу як спільноти права, а не просто силової структури.

Ймовірно, найближчим часом може сформуватися новий центр тяжіння навколо ЄС, Канади, Японії, Австралії, скандинавських країн, де переважає бачення світу як простору співпраці, а не конфліктної фрагментації.

В сучасних умовах наддинамік агресія будь-якого роду не має фіналу, бо діє за іншими принципами. Світ, здається, починає формувати глокальний фронт реакції не лише на Путіна, а й на Трампа, як його дзеркального союзника в руйнуванні світового порядку.

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО «Центр ККБ»