КНР моделює геостратегічний дискурс коронавірусної пандемії?

Прагнучи відновити свою репутацію планетарного виробника і гаранта світової торгівлі в глобальному масштабі на новому, якіснішому, рівні, Китай заявляє, що загалом успішно стримав поширення коронавірусу в найбільш постраждалих районах. Більше того, пообіцяв $20 млн ВООЗ для поліпшення систем охорони здоров’я та захисту бідних і незахищених верств населення в інших країнах [1].

Reuters

На тлі заяв Сполучених Штатів і Європи про ретельну підготовку до зростання кількості випадків захворювання Пекін намагається захопити лідерство і навіть установити авторитет першості в глобальній боротьбі з вірусом, який, ймовірно, виник (залишається питання: штучно чи технологічно) на його території і який Всесвітня організація охорони здоров’я у середу (11.03.2020) офіційно оголосила планетарною пандемією.

Дуельні сюжети віртуального геостратегічного суперництва, котрі публікують Пекін і Вашингтон, посилили тиск на ВООЗ, якій доручено координувати глобальні заходи у відповідь на пандемію коронавірусу. Критики кажуть, що всесвітня організація занадто м’яко відреагувала на Китай, особливо її керівник Тедрос Адханом Гебреєсус. Одна з претензій до Гебреєсуса: він переоцінив те, як країна впоралася з кризою, а деякі офіційні представники, зокрема Брюс Ейлвард, почали формувати культ технологічно-управлінського та комунікаційно-цифрового «успіху» з китайською специфікою [2].

Офіційний представник МЗС КНР Ген Шуан різко прокоментував слова помічника президента США з національної безпеки Роберта О’Браєна про те, що світ згаяв два місяці підготовки до пандемії через спроби влади Китаю приховати (тобто цензурувати) інформацію: «Американський чиновник звинувачує Китай у «прикритті» цієї хвороби. Що ж, світ краще знає, що Китай поширював інформацію відкрито і прозоро. Він виявив збудника в рекордно короткі терміни і поділився генетичним секвенуванням вірусу з ВООЗ та іншими країнами, включаючи США»[3].

Ми стали свідками і водночас жертвами діяльності пропагандистського апарату, який вийшов за межі власної країни і почав поширювати свій вплив у масштабах геостратегічних динамік світового значення. Це робилося для того, щоб приховати правду про джерело і механізм утворення вірусу та відредагувати реальність у сприйнятті і розумінні масштабів і глибини можливого ураження від глобальної епідемії.

Ставки високі для світу і Китаю в ньому. Бо хто перший надає інформацію та ще й з відповідною конотацією, акцентами для публічної уваги, завданням, умислом, інтересом чи місією, той і отримує бонус у часі, розумінні, лояльності тощо [4].

Як відомо, китайські соціальні медіа-платформи почали цензурувати ключові слова, пов’язані з коронавірусом, на ранніх стадіях кризи. Про це повідомили дослідники з лабораторії Citizen Lab при Університеті Торонто [5].

Звіт був опублікований у вівторок, 3 березня, через два дні після того, як влада Китаю запровадила нові правила тотального управління інформаційною сферою, замасковані під нагальне, нібито виважене і необхідне регулювання негативного онлайн-контенту.

Ухвалений порядок покликаний «створити позитивну онлайн-екосистему», що працює «в інтересах суспільства», а також зменшити ризики, «пов’язані з впливом Інтернету на національну безпеку». Згідно з положенням цього якісно нового алгоритму цифрової цензури весь контент у китайській інтернет-мережі (зауважимо, що він реально майже автономний) відтепер ділиться на три групи: «надихаючий», «негативний» і «незаконний» [6].

«Незаконний» контент, за який можна отримати кримінальне покарання, включає: поширення чуток, образи, обман і погрози іншим користувачам мережі, заклики до порушення економічного чи соціального порядку, повалення державного ладу і руйнування національної єдності. До «негативного» контенту, який підлягає видаленню китайськими модераторами, належать заголовки із зайвою сенсаційністю, натяки сексуального характеру, плітки про знаменитостей і «будь-яка інша інформація з негативним впливом на онлайнову інформаційну екосистему».

Зверніть увагу, що незаконний контент має право на існування, бо фіксується як явище соціально-політичного життя. Формат негативного контенту для громадян КНР взагалі не існує, а тільки для авторів. Якщо за нього передбачається покарання (швидше за все без судового розгляду, тобто захисту прав), то в цьому випадку незаконний контент краще, аніж негативний.

Трактування негативного контенту в порівнянні із незаконним взагалі не регламентується. Це визначення входить в емоційну складову оцінювання контенту, що вказує на абсолютну цензуру держави, яка не має правових обмежень.

«Надихаючим» контентом вважається поширення і пояснення доктрини комуністичної партії Китаю, відомості про економічні і соціальні досягнення КНР, заклики до єдності китайського суспільства та інша позитивна інформація.

Китайський уряд анонсував запровадження нових інтернет-норм ще в середині грудня , до спалаху епідемії коронавірусу Covid-2019. Тоді ж було оголошено, що новий закон набирає чинності з 2 березня. Чомусь напрошується думка, що таке співпадіння сумнівне і досить технологічно-проектне. У китайських соціальних мережах нові правила сприйняли так негативно, що багато місцевих ЗМІ відключили коментування новинних дописів.

Очевидно, ми маємо справу із контентно-комунікаційним маркером лояльності середовищ життя і фактором втрати контрольованості. Негатив радше був потоковий, тому відміна коментування має в КНР зовсім інший характер, аніж у нас – там коментування використовують як механізм корегування думок і маркер суспільних процесів, якщо ж його відмінили, то це означає, шо влада зіткнулася з невідомістю, яка її дуже непокоїть.

Дослідна група Citizen Lab з Торонто з’ясувала, що найпопулярніша в Китаї соцмережа і месенджер WeChat цензурувала повідомлення користувачів за ключовими словами про спалах коронавірусу з 1 січня [7].

31 грудня Китай вперше попередив Всесвітню організацію охорони здоров’я про спалах нового коронавірусу в місті Ухань.

З 1 по 31 січня WeChat піддав цензурі 132 комбінації ключових слів. А з 1 по 15 лютого соцмережа додала блокування ще на 384 словосполучення. Серед них є висловлювання китайських чиновників, навіть і Сі Цзіньпіна, а також нейтральні посилання на політику уряду по боротьбі з епідемією і заходи у відповідь на спалах в Гонконгу, Тайвані і Макао. Наприклад, блокувалися комбінації: «Місцеві органи влади + Епідемія + Центральна влада (уряд) + Приховування» і «Ухань + Очевидно + Вірус + Передача від людини людині». Було також 19 комбінацій, що стосувалися загиблого від коронавірусу доктора Лі Веньляна, який ще у грудні намагався попередити громадськість про новий тип захворювання.

31 грудня 2019 року сайт для проведення трансляцій YY вніс у “чорний” перелік 45 ключових словосполучень, серед яких — «невідома уханьська пневмонія» і «спалах атипової пневмонії в Ухані».

Отже, влада спочатку приховувала інформацію від громадськості, недооцінюючи кількість інфікованих, применшувала ризики і не надавала своєчасну інформацію, яка могла б урятувати життя багатьом людям і громадянам інших країн. Лише 20 січня лідер Китаю Сі Цзіньпін публічно заявив, що вірус необхідно «рішуче стримати».

Замовчування та викривлення китайським урядом історії і реального масштабу та контексту проблеми зі смертельним вірусом призвело до його миттєвого поширення протягом кількох тижнів у місті Ухань, зокрема серед п’яти мільйонів жителів, які залишили домівки без перевірки, що призвело до національної епідемії і неминуче до її поширення за межі Китаю.

Світ зіткнувся з потенційним глобальним економічним спадом. Очевидно, що головною його причиною стали конкретні рішення китайської влади, яка намагається зняти з себе відповідальність. Натомість вона майстерно редагує історію проблеми, публічно, з дедалі більшою наполегливістю формуючи світовий порядок денний через концентрацію уваги на тисячах загиблих.

«Хоча COVID-19 був уперше виявлений в Китаї, це не означає, що він походить з Китаю», — заявив на пресконференції 27 лютого вчений Чжун Наньшань [8].

Цей меседж почали активно підтримувати китайські дипломати. Вони системно звинувачували країни світу в політичному несприйнятті китайського керівництва, тобто продукуванні китаєфобії, хоча йдеться про вірусофобію із загадковою історією блискавичного переродження в пандемію, що спровокувала світову кризу прецедентного масштабу.

Скріншот облікового запису посольства Китаю у Південній Африці

Посольство Китаю в Канберрі нещодавно відправило іноземним журналістам електронний лист про те, що «журналісти політизують коронавірус, припускаючи, що він виник у Китаї» [9].

9 березня в офіційному акаунті МЗС Китаю був розміщений твіт такого змісту: «Китай оновлює інформацію про # COVID19 для ВООЗ та інших країн, включаючи США, відкрито, прозоро і своєчасно. Зусилля Китаю по боротьбі з епідемією виграли час для забезпечення міжнародної готовності. Наш внесок є видимим для всіх».

Скріншот облікового запису МЗС Китаю

Державне інформаційне агентство «Сіньхуа» також проштовхує цей наратив після того, як Сі Цзіньпін закликав китайські ЗМІ публікувати історії, в яких китайська реакція на коронавірус висвітлюється позитивно [10].

9 березня Меган Грін, економіст і старший науковий співробітник Гарвардського університету, заявила в інтерв’ю для NPR’s Marketplace: «Китай дійсно виконав величезну роботу, вигравши час для нас».

Потужна мережа китайських послів, посольств і консульств, які починаючи з жовтня 2019 року масовано відкрили офіційні акаунти в Твіттері, платформі, що заборонена в Китаї, скоординовано поширює інформацію про боротьбу з коронавірусом, нівелює негатив, зміщуючи акцент з відповідальності та приховування першопричин на успіх, досягнення та ретранслює повідомлення підтримки від західних лідерів.

Навколо нової хвороби з такими показниками, що може гіпотетично маскуватися під застуду, завжди існує невизначеність: генезис, розвиток, циклічність, генеративні мутації тощо. Сьогодні вчені можуть верифікувати вірус за кілька днів, розробити тести, які визначають інфекцію до появи явних симптомів, і використовувати складні математичні моделі для прогнозування поширення в майбутньому. Але це не означає, що ми знаємо про COVID все.

Сьогодні перед світом стоїть очевидний виклик – адекватність розуміння режиму в КНР (тут доречно згадати і про режим у РФ), яке потребує комплексних міжнародних заходів адекватного протистояння, а не чергового сповзання на старі схеми геополітичної дипломатії. Очевидно, що світові лідери не зуміли вчасно зорієнтуватися і швидко взяти під контроль поширення пандемії. До того ж подекуди своєю егоїстично-нарцисичною поведінкою надмірно посилюють цю невизначеність, ігноруючи цивілізаційну значущість кризи.

Ліна Вежель

Посилання:

У матеріалі використане фото з сайту The Telegraph

КНР моделює геостратегічний дискурс коронавірусної пандемії?

Be the first to comment on "КНР моделює геостратегічний дискурс коронавірусної пандемії?"

Leave a comment Скасувати коментар