Депортація дітей, знищення свідків злочинів, пропозиція відкриття офісу ООН у Києві

Україна в умовах глобальної гібридної агресії путінської РФ: огляд публічних резонансів за добу

Загарбники примусом депортують українців із захоплених територій вглиб росії. Частину з них, переважно чоловіків, вони використовують для провокаційно-пропагандистських цілей. Та тепер додалася ще одна варварська спеціалізація щодо захоплених дітей, яких теж депортують. Є підозра, що путінці зайнялися їхнім експортом. Тепер слід бути уважними на світовому ринку торгівлі людьми, бо там можуть з’являтися українські діти з Маріуполя, Ізюму, Мелітополя чи Херсонщини.

Те, що так звана російська армія є терористичним угрупованням, якому дають команди на знищення цивільних людей, ми вже пересвідчилися на прикладі зруйнованих міст і сіл та закатованих мирних громадян. Однак терор як форма управління в путінців поширений і щодо власних військовослужбовців. Вони їх не бережуть і розпоряджаються підлеглими вояками, як «витратним матеріалом». Це видно на прикладі обморожених, покинутих, голодних військових зс рф, які потрапляють у полон.

Ще однією формою терору можна вважати свідоме знищення учасників злочинів на Київщині та Чернігівщині. Ті частини, що вели бої на півночі України, без ротації кидають на найважчі ділянки на Cході України. Розрахунок, очевидно, простий – чим більше їх загине в боях з українською армією, тим краще для кремля. Так керівництво рф позбавляється свідків злочинів і носіїв інформації. Така технологія путінців затосовується для приховування правди про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Бородянку та інші громади світу. Як не парадоксально, але українці мають виловлювати цих бузувірів, рятувати їх, щоб вони свідчили про злочини перед високим міжнародним трибуналом щодо геноциду в Україні.

Та окупанти добре розуміють, що проти них свідчитимуть і українці, яких вони катували бомбардуванням, голодом, холодом, ненаданням медичної допомоги. І вони замітають сліди: «В Маріуполі запрацювали російські мобільні крематорії. Після широкого міжнародного розголосу геноциду в Бучі, вище керівництво РФ наказало знищити будь-які свідоцтва злочинів своєї армії в Маріуполі», – повідомляє міська рада міста. За попередніми даними, жертвами путінських терористів могли стати десятки тисяч мирних маріупольців.

Боротьба з агресором зараз має два основні вектори – його фізичне знищення, чим займаються ЗСУ, та комплексне економічне придушення через санкції, до чого підключилися наші світові партнери.

Санкції – це комплексне поняття перемоги. Про це ми говоримо вже не один рік, а тепер підійшли до визначення її етапності. Насамперед це видворення загарбників за межі держави (влада стверджує, що принаймні до умовних кордонів станом на 23 лютого 2022 року). Потім – капітуляція режиму на чолі з путіним. Далі – демонтаж путінського режиму. Безумовно – депутінізація життя нинішньої рф (визволення народів з цієї умовної федерації) та всіх сфер життя – від культури і спорту до дипломатії і космосу.

До того ж маємо достеменно вивчити та усвідомити феномен путінської політики щодо санкцій (це вже для майбутніх підручників). В 2014 році путінська команда сприяла поглибленню тодішніх санкцій, оскільки це дозволяло їй  зупинити розвиток російського суспільства та спрямувати суспільну енергію на формування монолітного єднання довкола путіна як лідера нації. Так всі ці роки формувалася монолітна корпорація з умовною назвою «російська федерація».

Зараз маємо зовсім іншу картину – відбувається персоналізація санкцій, яка зачіпає цілі родини путінських «гаманців», великий бізнес, саму основу економічного розвитку країни тощо. І чим далі будуть поглиблюватися ці обмеження, тим тугіше зашморг економічного падіння стягуватиметься довкола путінської росії. Глибина санкційних наслідків має зламати цю масову мобілізаційну технологію кремля, призвести до зрушень всередині зазомбованого суспільства.

Ця доба характерна й промовою Президента України на РБ ООН із прямим закликом до саморозпуску, якщо ООН не зупинить агресію путінізму. Серед найрезонансніших пропозицій – створення в Києві офісу ООН з підтримання миру у світі: «Україна готова надати майданчик для одного з головних офісів оновленої системи безпеки. Як офіс у Женеві, що спеціалізується на правах людини, як офіс у Найробі, який спеціалізується на захисті навколишнього середовища, так офіс в Києві може спеціалізуватись на превентивних заходах для підтримання миру».

І, звісно, на війні є не тільки герої, а й їхні антиподи – зрадники та колаборанти. Їх, на щастя, не так багато, й більшість з них – це відрижка «руского міра», частиною якого вони були все своє життя до цього часу і залишаються надалі. Та тепер ми їх знаємо поіменно. Правоохоронні органи від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну зареєстрували вже 637 кримінальних проваджень за фактами державної зради та колабораційної діяльності. З них за статтею «державна зрада» – 415 кримінальних проваджень.

У наступному мирному житті, сподіваємося, не буде вже такої кількості агентів московії, як раніше. Очищення вогнем і мечем триває.

Валерій Король, Григорій Любовець, Центр ККБ

Фото AP.