Архівування контенту: соціальні мережі як доказова база вчинених злочинів

У четвер, 12 травня 2022 року, в Конгресі США чотири високопоставлені сенатори-демократи направили офіційні запити генеральним директорам транснаціональних інфраструктурно-технологічних комунікаційно-контентних сервісів YouTube, TikTok, Twitter і Meta (материнська компанія Facebook), з проханням заархівувати цифровий контент, який може бути використаний як доказ військових злочинів росії в Україні.

Meta, YouTube та Twitter продовжують збільшувати число своїх прихильників по всьому світу. Та беззаперечним лідером є TikTok, успіх якого визначається кількістю користувачів, що перевищує 1 мільярд. Зростання світової популярності відео у форматі короткого контентного кроку надало безпрецедентний глолокальний доступ до прямих трансляцій, зокрема, із зон бойових дій. Саме таке безприкладне жорстоке реаліті-шоу сьогодні спостерігає весь світ у Маріуполі.

Члени конгресу  – Керолін Мелоні (Carolyn Maloney, штат Нью-Йорк), Грегорі Мікс (Gregory Meeks, штат Нью-Йорк), Стівен Лінч (Stephen Lynch, штат Массачусетс) та Вільям Кітінг (William Keating, штат Массачусетс)  –  вважають, що матеріали у соціальних мережах є прямими доказами вчинених росіянами в Україні злочинів і можуть сприяти у подальшому затриманню злочинців, винних у порушеннях прав людини. «Ми пишемо, щоб закликати Meta зробити кроки для збереження та архівування контенту, розміщеного на її платформах, який потенційно може бути використаний як доказ, оскільки уряд США та міжнародні спостерігачі за дотриманням прав людини за підзвітністю розслідують російські військові злочини, злочини проти людства та інші звірства в Україні»,  –  йдеться у листі, надісланому генеральному директору Meta Марку Цукербергу.

Запит надійшов у зв’язку з тим, що у соціальних мережах продовжує накопичуватися інформація про потенційні військові злодіяння. Особливе прохання до компаній соціальних мереж «помічати або маркувати» такий контент.

Першими на лаві підсудних в Україні опиняться троє російських військовополонених, яких звинувачують у знищенні цивільного населення, а також російський солдат, якого підозрюють у вбивстві чоловіка й зґвалтуванні його дружини. Про це в інтерв’ю The Guardian розповіла генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова.

Справи про військові злочини зазвичай будуються на свідченнях свідків, документах та звичайних доказах судової експертизи, але все це важко зібрати під час військових дій. Сучасні цифрові методи розслідування з відкритих джерел, які поєднують інформацію та фактологічні дані з повідомлень у соціальних мережах та інших джерелах, можуть заповнити важливі подієві прогалини. Але досі вони традиційно рідко використовувалися у судах, а фактичні матеріали, розміщені невідомими особами, вважалися ненадійними і навіть маніпуляційними.

Спостерігачі за потоковими динамічними подіями в Україні, зокрема розслідувачі Bellingcat, які працюють з відкритим вихідним цифровим кодом, вважають, що можуть докорінно змінити ситуацію за допомогою нових цифрових (криптокультурних) протоколів та технологій масового архівування повідомлень. «Україна, ймовірно, буде першою, де докази з відкритих джерел широко перевірятимуться в суді»,  –  вважає директор громадської організації «Українська правова консультативна група» Надія Волкова.

Україна вже не вперше, особливо з 2014 року, стає технологічно-сервісним полігоном для використання зосібна і онлайн-постів для підтвердження різномасштабних злочинів. Команда Bellingcat, піонер публічного використання даних з відкритих джерел (OSINT-розвідка), здобула популярність завдяки розслідуванню трагедії рейсу MH17 Malaysia Airlines, що прямував із Амстердама до Куала-Лумпура та був збитий над Україною 17 липня 2014 року.

Facebook та Instagram дозволяють публікувати графічні матеріали та пости, що містять сцени насильства, коли ними діляться для підвищення поінформованості про можливі порушення прав людини, але видаляють такі матеріали, якщо вони надто відверті або підсилюють почуття страждання.

До цього моменту компанії ставилися до потокового динамічного мультифункціонального контенту як до ситуативного витратного матеріалу. Його належне зберігання та трактування покладалося за умовчанням на авторів. Це у певних випадках призводило до конфліктів та навіть судових тяганин, коли такий контент визначався як спірний чи конфліктний, або ж визнавався дезінформацією чи фальсифікацією.

Компанія соціальних мереж також додає попереджувальні позначки до деяких повідомлень, які користувачі повинні клацнути, перш ніж зможуть побачити зображення. Такий графічний контент, який містить ознаки порушення прав людини, необхідно зберігати як докази. Його знищення «призведе до ненавмисного та безповоротного видалення контенту, який може бути використаний як доказ потенційних порушень прав людини, таких як військові злочини, злочини проти людяності та геноцид»,  –  йдеться у листі конгресменів.

Згідно зі звітом Human Rights Watch (HRW), який цитується в запитах до керівників BigTech, не зовсім зрозуміло, що відбувається з контентом, коли його прибирають із загальнодоступних застосунків. Представники Meta, наприклад, заявляють, що зберігають видалені дані не менше 90 днів, але іноді зберігають їх довше на запит правоохоронних органів.

“Фото, відео та інший контент, розміщений у соціальних мережах, все частіше підтримує процеси притягнення до відповідальності, включаючи судові розгляди, за серйозні міжнародні злочини як на національному, так і на міжнародному рівні”,  –  пояснюється у звіті HRW. У Німеччині, Фінляндії, Нідерландах та Швеції було зареєстровано не менше 10 випадків, коли люди, причетні до військових злочинів в Іраку та Сирії, зазнавали переслідувань з використанням доказів із повідомлень у соціальних мережах.

Минулого тижня автоматизовані системи Facebook ненадовго заблокували хештеги, пов’язані із загибеллю мирних жителів в українському місті Буча. Представник Meta Енді Стоун сказав, що автоматичні системи, які сканують зображення насильства у Facebook та Instagram та належать компанії, несуть відповідальність за блокування хештегів, включаючи #bucha та #buchamassacre.

«Це сталося автоматично через графічний контент, який люди розміщували з використанням цих хештегів. Коли ми вчора дізналися про проблему, ми швидко розблокували хештеги»,  –  написав він у Twitter.

З огляду на те, що соціальні мережі наповнювалися різними інтерпретаціями подій у Бучі, аналітики ISD (Institute for Strategic Dialogue) провели дослідження, щоб встановити, які наративи набирають найбільшої популярності в Інтернеті в різних країнах як у Європі, так і за її межами.

Незважаючи на цілковиту якість фактчекінгу, інтерв’ю з очевидцями, а також репортажі з місць скоєння кривавих звірств у передмісті Києва, найбільшу кількість репостів на платформі отримали пости, які викликають сумніви щодо правдивості розміщених зображень.

Так Facebook став свідком гіперефективності путінської комунікаційно-контентної технології, яка включає наддинамічне модероване тиражування версійних інтерпретацій наявного контенту. Всі без виключення спеціалісти до цього вважали, що оприлюднений факт є процесом, тобто зафіксованою потоковою дією. Вона самодостатня і нічого з цим неможливо вдіяти. Однак так було в минулому, а зараз все радикально змінилося. Хто перший зробить дизайнерську контентну версію та додасть власний супровід щодо суті подій, той і виграє (це свого часу пояснювали спеціалісти з комунікаційно-контентної безпеки – перший, другий закони НІП в парадигмі ККБ).

Блогери, дезінформаційні сторінки та альтернативні ЗМІ досягають значних успіхів у поширенні прокремлівських наративів та формуванні дискурсу навколо війни в Україні у світових соціальних мережах, більшість з яких була заборонена рф.

Випадок з Бучею є лише одним із прикладів того, як можна «переосмислити» трагічну подію, щоб перекласти провину з Росії і взагалі поставити під сумнів правдивість самої різанини.

У листах цитується звіт Центру з прав людини в Каліфорнійському університеті в Берклі за 2021 рік, в якому йдеться про те, що слідчі з прав людини «дедалі більше програють у гонці за виявлення та збереження інформації, яка містить законні людські права та історичну цінність, до того, як її буде видалено». Тому транснаціональним компаніям необхідно створити нормативні ліцензовані «цифрові шафи» для безпечного зберігання доказів потенційних військових злочинів.

У запитах також міститься прохання до технологічних компаній зробити додаткові кроки, зокрема наполягти на тому, щоб соціальні мережі «архівували та зберігали весь контент, пов’язаний з війною в Україні, який може свідчити про військові злочини або порушення прав людини», а також «взаємодіяти та координувати свої дії з міжнародними правозахисниками та організаціями громадянського суспільства, які вивчають порушення прав людини в Україні».

Враховуючи напруженість, з якою стикаються BigTech, між цензуруванням матеріалів, що порушують їхню політику, та збереженням доказів, які можуть бути використані у майбутніх судових переслідуваннях за військові злочини, вони повинні вже зараз почати думати про те, як не втратити контент після його видалення.

Притягнення осіб до відповідальності за серйозні злочини може допомогти запобігти майбутнім порушенням і сприяти дотриманню верховенства права. Кримінальне правосуддя також допомагає відновити гідність жертв, визнаючи їхні страждання та допомагаючи створити історичні записи, які захищають від ревізіонізму з боку тих, хто намагатиметься заперечувати, що ці звірства мали місце.

Однак як на національному, так і на міжнародному рівні жертви серйозних злочинів часто стикаються з труднощами у пошуку сторони, що повинна нести відповідальность, особливо в ситуаціях тривалих військових дій. Кримінальні розслідування іноді починаються через роки після вчинення порушень та злочинів. Цілком ймовірно, що на момент проведення цих розслідувань в Україні саме наявний зараз контент соціальних мереж, що має доказову цінність, буде видалений. Тобто, це відбудеться задовго до того, як буде прийняте відповідне рішення щодо належного його збереження відповідно до встановлених стандартів.

Світ впритул підійшов до рубікону, коли публічність перестала бути просто даністю чи розвагою для статусних осіб.

Сьогодні публічність – як умова цивілізованого життя – може перетворитися в гарантію якості цього життя, яке буде, нарешті, мати базову характеристику – системну правду. Вона не зникатиме і її не можна буде фальсифікувати, чим на цей момент ще займаються різні технологи чи позацивілізаційні системи.

Обов’язкові цифрові архіви – це ще один крок до того, щоб контент нарешті став гідним монетизації. Адже це робота, творчість, синергія мирного життя, яка здатна вберегти людство від агресій, подібних тим, які вже 8 років і 80 діб переживає українство.

Справжня тотальна публічність це ще й якісна умова розширення економіки творення, де кожна людина має можливість гідно творити контентну капіталізацію власного життя і того середовища, в якому вона перебуває.

Ліна Вежель, Центр ККБ