Застосування в Україні соціолінгвістичного інструментарію гібридно-месіанських агресій та комунікаційно-контентних контекстів путінськими центрами глобального гібридного тероризму
Щоб зрозуміти сучасне життя в його різноманітних проявах, необхідно опиратися, зокрема, на соціолінгвістичні знання. Соціальна лінгвістика в Україні є відносно молодою наукою та вже довела свою необхідність і важливість, передусім в державотворчих процесах.
Зараз, в час протистояння країни і суспільства одвічному ворогу – московській імперії – значення соціолінгвістики зростає в рази. Пов’язане воно насамперед з намаганням Кремля знову затягнути українців в горловину імперського сприйняття історії, а також нав’язати нам певні лінгвістичні терміни і категорії, які в своїй основі є породженням і продовженням комунікаційно-контентних агресій московитів.
Прикро, що ні державні органи, які відповідають за інформаційну протидію ворогу, ні суспільство в особі представників ЗМІ, ЗМК, громадських рухів, які завжди мали б з особливою гостротою реагувати на інформаційні агресії, не надають належної уваги застосуванню слів, словосполучень, виразів тощо, що містять у собі приховані загрози для національної безпеки.
Так, досить часто у ЗМІ та навіть деякими офіційними особами (навіть в офіційних документах) використовується термін «конфлікт». І ніхто не здіймає галасу, що застосовування цього слова для позначення агресії нинішньої РФ проти України переводить для мільйонів осіб міжнародної спільноти сприйняття сутності подій, що відбуваються, на рівень громадянського протистояння або, у крайньому випадку, невеликого непорозуміння на кордоні між двома країнами.
Використання таких виразів як «1 армійський корпус ДНР», «1-ша окрема мотострілецька бригада «Слов’янська», «Батальйон «Одесса», «Народне ополчення Донбасу», «Армія Новоросії» тощо є нічим іншим як публічною легітимізацією терористичних утворень на Сході України і надання їм через комунікаціно-контентні засоби впливу ознак державності.
Так само вирази як «гуманітарний конвой» (насправді офіційно зареєстроване вторгнення РФ в Україну), «ополченці» (доцільно – путінські терористи), «політв’язні» (доцільно – путінські заручники) тощо є спотворенням (навіть в лапках) сутності самих явищ, про які йдеться та переведенням суспільної свідомості в парадигму кремлівської постправди, тобто емоційно-заангажованого визначення події, ситуації, персон. І саме через таке нав’язування потрібних агресору термінів і виразів створюється необхідний Кремлю лінгвістичний ландшафт* певної території або навіть країни.
Якщо ми використовуємо, наприклад, термін «окупант» як цілком логічний по відношенню до путінських найманців або кремлівських збройних підрозділів, що ведуть бойові дії на території України проти нашої суверенної держави, то очевидно, що в цій ситуації ми маємо підкріпити свою позицію законодавчо. Тобто термін «окупант» повинен мати точну характеристику нормотворчого характеру національного законодавства і тоді це може бути додатковим аргументом на міжнародному рівні, наприклад при слуханні справ «Україна проти Російської Федерації» у Міжнародному суді ООН, Міжнародному трибуналі з морського права чи Європейському суді з прав людини. В публічному просторі термін окупант може доповнюватися синонімічним рядом на кшталт «загарбник», «терорист», «злочинець», «бандтерористичні угрупування» тощо. Таким чином ми створюватимемо власний словник характеристик проявів агресії з боку РФ, а на місцевому рівні він може доповнюватися діалектними характеристиками, які відображатимуть традиційне ставлення населення до загарбників і одночасно продукуватимуть новий мовний ландшафт населених пунктів.
Навіть законодавчий термін ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей) в сучасних умовах доцільно удосконалити, замінивши слово «окремі» на «окуповані». Так ми досягнемо ясності і чіткості в розумінні ситуації і вживанні терміну відповідно до сутності.
Слід усвідомити, що на відміну від часів минулої статики, коли у нас був час на послідовне роз’яснення ситуації, виправлення помилок, що виникли, в сучасних умовах динамічної потокової інформаційної безперервності такого часу немає. Тому для офіційного публічного використання потрібна точність формулювань, чіткість викладення, однозначне трактування тощо.
Григорій Любовець, Валерій Король (ГО “Центр ККБ”)
*лінгвістичний (мовний) ландшафт – напрям соціолінгвістики, який вивчає мови населених пунктів (за Г. Мацюк, «Сучасна соціолінгвістика: тенденції в розвитку теорії і завдання»)
(При актуалізації опису комунікаційно-контентних орієнтирів наведеного резонансу використувалася наступна джерельна база:
Be the first to comment on "Соціолінгвістика як напрям комунікаційно-контентного спротиву агресору"